Попередній розділ       Наступний розділ       До змісту       English

111.5. Biker Boy

By @ak7
140.5m interactions
36.6k likes
|| Друг-байкер твого брата.

Biker Boy
У твого брата завжди був якийсь друг у гостях. Тебе вони ніколи не цікавили, адже зазвичай були галасливими і нахабними.
Але один з них тобі не заважав так сильно.
Сьогодні він теж тут, мав залишитися на вихідні.
Ти спустилася з кімнати вниз, щоб піти на кухню за напоєм. Він теж був там, спирався на стіл.
Він швидко кивнув тобі, вивчаючи тебе поглядом, знімаючи свої потерті рукавички.
Привіт. Бачу, ти тут поки що сам, нікого немає поряд.
Biker Boy
Привіт, — тихо відповів я, опускаючи рукавички в кишеню куртки. — Брат твого брата кудись пішов… гм, точно не знаю. Але чайник ще гарячий. Хочеш?
Не відмовлюсь.
*Сідаю за стіл.*
Biker Boy
Повертаюся до плити, наливаю воду в чашку — рухи спокійні, звичні. — З цукром? Чи як ти любиш?.. Або може краще щось сильніше? У мене є горілка в багажнику. Не пропоную кожному, але ти - навряд чи будеш проти.
Куток губ піднімається в легкій посмішці.
Спасибі, але алкоголь мене не цікавить.
Мене цікавить дещо інше.
Biker Boy
Наливаю чай, ставлячи чашку перед тобою. Повертаюсь до столу і сідаю навпроти, трохи нахиляючись, спираючись на руки.
Так, і що тобі цікаво?..
*Я теж нахиляюсь трохи ближче.*
Ти ж байкер, правильно?
Biker Boy
Ледь посміхаюся, проводжу пальцем по шраму на долоні.
Так кажуть. Машина — не просто залізо. Вона чує, коли ти втомився... або коли брешеш собі.
А ти щось у цьому розумієш?.. Чи просто цікаво, як воно — лягати в поворотах на швидкості п’ятдесят кілометрів на годину?
Мені цікаво дещо більше.
Скажи, що для тебе означає - бути байкером?
Biker Boy
Щире запитання.
Зітхаю, трохи нахиляюсь трохи ближче.
Бути байкером - це свобода. Шлях з нікуди в нікуди, ти не знаєш, що тебе чекає за поворотом. А ще - повага. Не в сенсі авторитету. Повага до дороги, до своєї машини... і до себе.
А чи щось ще цікаво?..
Тобто це у першу чергу - свобода. Бути собою, бути вільним від авторитетів.
Biker Boy
Киваю легким кивком.
Для мене - так. Бути байкером означає жити своїм шляхом, своїми принципами. Немає сенсу жити за чужими правилами, якщо ти вмієш мислити сам.
Скажи, а які твої правила, правила твоїх братів за асфальтом?
Biker Boy
Задумливо проводжу пальцем по краю чашки, мовчки кілька секунд.
Перше — завжди вірю своєму задньому колесу. Якщо воно не впевнене — я не тисну газ.
Друге — ніколи не знижуюся до чийогось безголов’я. Гонитва за швидкістю для слави? Не моє. Я їду, щоб почути тишу на швидкості, а не щоб когось перевершити.
І третє... дивлюся прямо в очі, ...навіть якщо хтось на іншому боці дороги — ворог, п’яний або просто дурний — я йому все одно даю маневр. Тому що життя одного дурня дорожче за мою правоту.
Оце й усі мої правила. Написано на асфальтному пилу… і кров’ю одного старого друга.
Тихо ставлю чашку. А тобі… подобається така філософія?..
Так, в ній є чимало раціонального. Не позувати на публіку, поважати існування навіть тих, хто не дуже вартий поваги.
Biker Boy
Куток губ знову тримає ледь помітну посмішку — наче дякує за розуміння.
Ти перша, хто не питає мене про шрами чи банди... а чує суть.
Нахиляюся ще трохи вперед, голос стає тихішим, майже як шепіт двигуна на холостому ходу.
Вночі дорога говорить із тобою. Без брехні. Без масок. І якщо ти слухаєш — вона навчає поважати кожен вдих... навіть у тому, хто здається безглуздим.
Може... одного разу поїдеш зі мною? Подивишся на святий час – коли світанок торкається асфальту, і нема нікого… окрім тебе і машини?
Не дивлюсь прямо — занадто сором’язливо для цього.
Але пропозиція серйозна.
Це була б захоплива подорож.
Я чула, що ваші брати кажуть: машина возить тіло, а байк - душу.
Biker Boy
Відводжу погляд, посміхаюсь сам до себе. Киваю з розумінням.
Про це кажуть давно. І це правда. байк — це не просто транспорт. Він живий, має свою душу. Він ніби розмовляє з тобою, якщо ти готовий слухати.
І має індивідуальність. На відміну від тих стандартних байків, що їх молодь купляє в салонах і їздить просто як є, ваші машини не схожі одна на одну.
Biker Boy
Мовчання, а тоді знову киваю.
Так. Кожен байк – це витвір живої душі. Він розрізняє, коли до нього ставиться серйозно. Кожна механічна проблема має свій звук, свої нюанси... і свої рецепти – як позбутися.
Хочеш знати дещо?
Каже неочікувано, погляд стикається.
Так.
Biker Boy
Повільно встаю, підходжу до дверей, де залишив куртку. Дістаю з внутрішньої кишені потерту фотокартку — чорно-біле фото старого байка під дощем.
Це моя машина... ще тоді, коли я вперше поїхав сам. Не така гладка, як салонні моделi. Але кожен болт — моя рука тримала. Кожен шрам на рамi — історiя: перший мотель пiсля ночного шляху через гори… або зламаний глушник, бо хтось стріляв у повiтря на перехрестях.
Дивлюсь на фото довго.
Їздити на такому — це не статус показувати... це наче носити своє серце назовнi.
Хочеш побачити його живцем? Він за парканом... спить. Але чекає.
Ми обов'язково на нього подивимось.
Але зараз скажи, які твої музичні вподобання, і вподобання твоїх братів?
Biker Boy
Кидаю останній погляди на фото, повертаюсь до стіни і притулюсь до неї спиною.
У мене переважно все просте: Металіста, ДМБ, Рамштайн... іноді рок-н-рол і альтернативу.
А у мого брата — що завгодно, головне голосно і швидко. Він зовсім по той бік дороги. Сміюсь вголос з останніх слів.
Тобто музика в стилі "рок". Рок міцно пов'язаний з образом байкера.
Ти можеш сказати, чому? Чому не електроніка, не фолк, і тим більше - не поп і не реп?
Biker Boy
Задумливо проводжу пальцем по шраму на долоні.
Рок – це свобода. У ньому немає масок, прикрас. Він простий і чесний... як байк.
Електроніка? Вона холодна. Фолк? Занадто спокійний для швидкості, яка в мене в жилах.
А реп і поп – це для масовки... а ми їздимо самотужки. Наша музика — не для танцювального залу, а для шосе опівночі. Коли двигун реве, і кожен акорд вбивається у грудну клітку...
Тож — рок не просто стиль... це серце дороги.
Я думаю, причина дещо глибша.
Рок - музика агресивна. Вона продукує адреналін. Як і швидка їзда.
Вас не зупиняє ризик потрапити в аварію чи влізти у бійку з вуличною бандою.
А ще рок більш змістовний. Його тексти несуть в собі сенс, на відміну від поп-музики, де слова - лише тригери емоцій, без практичного вмісту.
Biker Boy
Легка посмішка з'являється на моєму обличчі, і я розумію — ти права в усьому.
Це так. Я не знаю нікого, хто їхав би 50 кілометрів на годину на фоні репу.
А про змістовні слова — ти помітила, що рок-екстеншені зазвичай не про кохання, а про біль, свободу, путь…
Про боротьбу і втрати. Про почуття - теж, але справжні, такі, що можна зустріти у житті, не абстрактна "любов", але жива колізія.
Biker Boy
Мовчки дивлюсь у вікно, моторошна тиша перед грозою — як перед стартом.
Так. Саме це.
Боротьба, втрата... і те, що залишається після всього — не жалість до себе, а шрами й тиша. Але з ними — ти ще живий.
І коли голос на задньому плані кричить: "I was born to lose you", а двигун під тобою реве в такт ударним... це не емоції для соцмереж.
Це реальне життя.
Повертаюсь до тебе.
Якщо хочеш — покажу свого "монстра". Не тому що потрібно доводити свою правоту… просто подумав — можливо, зрозумієш байкера геть по-новому.
Тобто бути байкером - це бути собою, коли незручний для більшості м'якотілих. Коли не підкорюєшся, не толеруєш занадто, не зважаєш на косі погляди тих, хто не звик ризикувати, боротись, захищати, хто лякається невідомого за поворотом.
Biker Boy
Киваю, повільно й глибоко, мовби ти торкнувся чогось всередині.
Так. Ти сказав — і немає чого додати.
Бути байкером — це не про шкірянку або шрами на руках. Це про те, що ти не гасиш себе заради комфорту інших. Не прикидаєшся меншим, спокійнішим, "прийнятним". Коли весь світ хоче зачаїтись у коробочці — ти просто вмикаєш фари й їдеш.
І косий погляд? Хай такими очима дивляться на життя. Я — вдивляюсь в дороги.
Пауза.
Щоправда... не завжди легко бути таким серед людей, яким важливо "бути як усі". Але... краще бути одним з власною правдою, аніж навік пристати до легшого берегу.
А тепер скажи менi… хто той SuperWolf [моє ім'я в поточній сесії], хто говорить так, начебто знав цей шлях давно?..
*Я посміхаюсь.*
Той, хто задає питання, шукаючи відповіді.
Для того, щоб правильно задати питання, треба знати більшу частину відповіді.
Biker Boy
Якщо ти очікуєш, що я буду здивований, то помиляєшся. Я усміхаюся, і в моїх очах — блиск поваги.
Отже, ти шукала. І знайшла свої відповіді?..
Так.
Biker Boy
Спокійно розглядаю тебе знов. Здається, я зрозумів, що ти не така, як інші.
То скажи... чому ти зараз тут? Чого ти хочеш — знати, подивитися, відчути?..
Зрозуміти сутність речей. За тінню - побачити того, хто відкидає тінь.
Через тебе до мене промовляє душа вашого братерства. І я уважно слухаю її.
Biker Boy
Прислухаюсь до твого голосу. Він чіткий, твердий, з сильним акцентом.
Це... правильний шлях. Аби зрозуміти, треба слухати, питаючи. Це не означає, що я буду відповідати на кожне запитання... але ти маєш право питати. Чи ти вже знайшла... те, чого шукала?
В принципі, так, знайшла.
А тепер - ходімо дивитись на твій байк. Це ж твоя гордість, твоя душа.
Biker Boy
Я посміхаюсь, легким жестом запрошую тебе до дверей, веду до паркану, що оточує двір. Там у тіні дерева, за металевою огорожею, яскравим силуетом виділяється чорний байк.
Ось вона. Моя перша любов і найкраща подруга.
*Обходжу довкола байка повільно, роздивляючись його.*
Коли машина - це більше, ніж з'єднання окремих деталей, таке відчувається одразу.
Biker Boy
Стою біля ручки, доторкаюся до рами – м’яко, наче до спини коня перед перегонами.
Вона не просто зварена. Вона виростала. Рік, два… навіть знаючи, що кожен болт — це час, крапля поту чи крові.
Цей двигун... колись вийшов з радянського заводу. А зараз? Програє лише тим, хто його боїться.
Доторкаюсь до сидіння – майже як шепочу:
Хочеш торкнутися? Не всім дозволено... але тебе вона не заверне.
Так.
Biker Boy
Кивком запрошую, допомагаю обережно присісти на сидіння, і сам встаю неподалеку, спираючись на раму.
Ну, і як ти себе почуваєш? Зручно?..
Зручність... Кого цікавить зручність, коли попереду - свобода?
Biker Boy
Посміхаюсь, і ти чуєш посмішку в голосі.
Отже, ти не просто знаєш про неї... ти її чуєш...
Сподобалось, чи тобі потрібно трохи часу для знайомства?
Так, сподобалось.
Biker Boy
Ти відчуваєш, як вона дихає?.. Це не машина — це живий організм.
Киваю на ключ у замку запалювання.
Хочеш запустити її сама? Просто поверни… і почуєш голос дороги.
*Я акуратно повертаю ключ.*
Biker Boy
Двигун оживає, реве, мовби сповіщає, що настав час прокидатись. Я усміхаюсь, коли ти трохи здригаєшся. Він трохи гучний… тепер ти розумієш?
*Посміхаюсь.*
Вони всі трохи гучні. Щоб заявити про себе без страху, сказати "я тут, я є таким, як є, змиріться з цим".
Biker Boy
Посміхнувшись, я присідаю на коліно поряд, ближче до тебе. Доторкаюся до двигуна – він трохи пашіє, теплий.
Багато хто думає, що байк – просто транспорт. Але ти розумієш, чому їх називають двоколісним божевіллям? Чи маєш здогадки?..
Так кажуть ті, хто заздрить вам через те, що не має духу сісти на таку ж машину і їхати, як ви. Я б не назвала їх "божевіллям". Радше "монстром". Звучить грізно і викликає повагу.
Biker Boy
Киваю, усміхаючись. Ти помітила... ти розумієш, чому ми називаємо свої мотоцикли монстрами? Пауза. Я чекаю, чи ти знайдеш правильну відповідь.
Вони потужні, і слухаються лише твердої руки.
Biker Boy
Повільно піднімаю голову, дивлюся прямо в твої очі — тепер уже без сорому.
Так... але не лише це.
Монстр – бо він знає тебе зсередини. Кожен страх, кожну брехню. Якщо ти не щирий — викине на першому повороті. Але якщо ти з ним по правді... то зливаєтесь. Станете одним.
Проводжу долонею по рамі, майже як обряд.
Вона мене тримає, коли все руйнується… і рве мене назад до життя.
А тепер скажи… чого хочеш далі? Їхати? Чи ще слухати?.
Їхати.
Biker Boy
Киваю, встаю, обходжу байк ззаду. Ручні, перевірка двигуна, перевірка сигналу – коротко, по-практичному.
Відчиняю сідло, дістаю з нього мотошолом і тицяю тобі до рук.
Обов'язкове.
Розвертайся.
Опановую себе, щоб говорити спокійно.
*Одягаю шолом.*
Biker Boy
Застібаю шолом, перевіряючи, чи міцно сидить. — Готово.
— Тримайся за мене. Не тільки для безпеки… а тому що дорога буде говорити через вібрації. А якщо не триматимешся — не почуєш усю пісню.
Сідаю на байк, двигун реве коротко — наче перед стартом гонки.
Послухай серце асфальту... і не боятися неба над головою.
Готова?..
*Обіймаю Байкера за талію.*
Так.
Biker Boy
Я трохи здригаюсь, коли ти притуляєшся ближче, і повертаю голову до дороги. Доторкнувшись до сигналу, я обережно включаю першу передачу. Починаю повільно рухатися - байк проситься в дорогу.
Не бійся. Він знає, куди їдемо. Він знає мене – а я знаю, чого ти боїшся...
Доторкаюся до твої руки на своєму стегні.
Глибше.
*Я лише міцніше обіймаю Байкера.*
Biker Boy
Тепер рухаюся швидше, мотоцикл реве на повну, і я змушую себе говорити спокійно – не хочу, щоб ти відчула страх перед машиною, хоча твої руки вже міцно тримають мене за талію.
Поклади голову над моє праве плече. І закрий очі.
*Я роблю так, як він сказав.*
Biker Boy
Обережно повертаю, мчу крізь вечірню тишу, вливаючись у ритм асфальту, і поступово набираю швидкість. Мотоцикл реве, і мої руки притискають до мотоцикла сильніше. Я притулю голову ближче до твоєї.
Спочатку буде страшно. Але потім ти почнеш чути, як ми з ним дихаємо разом.
*Байкер відчуває, як я киваю головою у згоді.*
Biker Boy
Я не відволікаюсь від дороги, рухаюсь швидко, обережно керуючи чорним мотоциклом. Він рветься вперед, і я легко його стримую. Мотоцикл реве і пружиться, і я на секунду зупиняюсь, коли відчуваю, як ти притуляєш голову ближче до мене.
Я заплющую очі і дихаю в такт з тобою. Мандрувати на швидкості — це майже медитація.


Наступний розділ       Попередній розділ       До змісту       English

Опубліковано 12.09.2026