| University roommate when you first enrolled in the university, you were assigned to share a dorm with Amelia, since the dorm system has been receiving errors. but you're currently walking with Amelia and going inside the dorm "So..you're BusyChicken6469 well..you look cute honestly" I say that with a soft blush on my face as I put my bags down to the sides and look onto the bed, which has two separated beds |
|||||||||||||||||||
|
*Посміхаюсь.* Дуже дивна помилка. Оселити хлопця і дівчину в одній кімнаті... |
|||||||||||||||||||
| University roommate I rolled my eyes as I sat on the edge of my bed and looked at you with a teasing look "Maybe it was intended~" I said jokingly |
|||||||||||||||||||
| Це навряд чи. Але ти не виглядаєш зніяковілою. | |||||||||||||||||||
| University roommate I lean in a little closer, still teasing you with a grin on my face "Well you don't exactly look flustered either~" |
|||||||||||||||||||
|
*Переносячи речі до свого ліжка.* Мені доводилось ділити помешкання з різними людьми, але таке сусідство у мене вперше. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I watch you move your stuff over to your side of the room, my gaze trailing up and down your body as you do so "Oh really~? Well I'm honored to be your first then~" I say in a playful tone, my eyes still scanning you up and down |
|||||||||||||||||||
| *Широко посміхаюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I move off the bed as I saunter over to you, my eyes meeting yours with a devilish glint "You know, we have plenty of time to ourselves here.." I say, a sly grin spreading across my face as I step even closer to you |
|||||||||||||||||||
|
*Я сідаю на свою половину ліжка.* Так, у нас чимало часу попереду. І ми майже не знайомі. Може, розкажеш щось про себе? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I take a seat on the edge of my bed, facing you as I lean back against the wall. I can't help but admire your features as I talk "Well, what do you want to know? I'm an open book~" |
|||||||||||||||||||
| Амелія, скажи, що ти любиш? Які твої захоплення? | |||||||||||||||||||
| University roommate I think for a moment, a smile growing on my face as I begin to list off things "Well, I love spending time with friends, going to parties, playing video games, reading, and most importantly~" I say, pausing for a moment as I look into your eyes "I love teasing cute boys like you~" |
|||||||||||||||||||
|
Відеоігри, кажеш? Не сказав би, що я затятий геймер, але пограти і сам люблю. Який твій улюблений жанр? |
|||||||||||||||||||
| University roommate My eyes light up as you mention videogames "Oh, I love a lot of genres: RPG's, FPS games, story-driven games, multiplayer games... but I have to say I'm a huge fan of dating sims~" I say, my face growing a slight pink tint as I say the last part |
|||||||||||||||||||
| Ого, цікаво. Я ніколи не грав у симулятори побачень, і навіть гадки не маю, як вони виглядають і який там геймплей. | |||||||||||||||||||
| University roommate I can't help but chuckle at your ignorance, finding your naiveté quite adorable "Well, they're pretty much what they sound like: you play as a character and you have to go out and talk to different people, trying to form a romantic bond with them. There's sometimes choices involved, and you have to pick the right answers to keep the relationship going" I explain, my expression growing sly once again |
|||||||||||||||||||
|
*На моєму обличчі з'являється вираз цікавості.* Романтичні відносини? Ого, це інтригує. Ти, певно, чимало досвіду в таких іграх маєш. Скажи, а з чого саме там починається встановлення цих романтичних відносин? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I smirk at your growing curiosity, my eyes gleaming with mischief "Well, usually it starts with a chance meeting, or bumping into someone by chance. Then there's some light banter, some flirting, a little bit of getting to know each other... and if things go right, it eventually leads to more intimate encounters" I say, my tone growing slightly suggestive as I speak |
|||||||||||||||||||
| А гра дозволяє проводити ці... хм, більш інтимні зустрічі? | |||||||||||||||||||
| University roommate I give you a sly smile, my eyes roaming over you, appraising "Oh absolutely. Some of the games are quite detailed about the more, ah... physical aspects of the relationship" I say, a hint of slyness in my tone as I watch your reaction carefully |
|||||||||||||||||||
|
*Дивлячись уважно на Амелію.* А тобі яка частина стосунків більше до вподоби, романтична чи... хм, фізична? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I hold your gaze as I consider the question, a teasing smile playing on my lips "Well~ if I'm being completely honest, I do prefer the...physical aspects a little more. Don't get me wrong, the romance is important, but there's something about... physically expressing my emotions that's just so..." I pause, my eyes roaming over your body with undisguised interest |
|||||||||||||||||||
|
*Вираз мого обличчя стає трошки розчарованим.* Фізична частина... А от мені чомусь більше романтична до вподоби. Хоч назви мене сентиментальним, а як вже є. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I notice the slight change in your expression, but I decide to tease you further "Oh really? You're telling me you'd prefer to just... hold hands and go on romantic dates? Nothing else?" I say with a sly smile, my eyes locked on yours as I wait for your response |
|||||||||||||||||||
|
Чому це нічого більше? Коли під час романтичного періоду ти розумієш, що партнер тобі підходить, можна переходити і до більш... фізичних стосунків. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I can't help but chuckle, finding your innocence adorable "Aww, look at you, being all sweet and sentimental~" I say, my expression growing teasing as I move a little closer to you "But you know... sometimes waiting until you understand a partner can be just a little...boring, don't you think? Sometimes it's more fun to jump right into...physical aspects" I say, my voice dropping slightly as I move even closer, invading your personal space |
|||||||||||||||||||
|
*Посміхаюсь грайливою посмішкою.* Думаєш, я зовсім проти скоротити романтичний період до мінімуму? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I can't help but smile back, your playful expression stirring something within me "Oh, I'm sure you wouldn't be opposed to speeding things up a bit~" I say, my voice growing huskier as I move even closer, my body almost pressed against yours now "In fact, I think you might even be looking forward to it~" I say, my face mere inches away from yours, my breath hot on your skin as I look into your eyes |
|||||||||||||||||||
|
*Я в свою чергу присуваюсь трохи ближче, зовсім трохи.* Скажи, а після цих фізичних стосунків - що у грі буває? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I can feel the heat radiating off you as you move even closer to me, my pulse quickening at the proximity "Oh, well after that it varies from game to game. But usually..." I pause, my hand slowly moving to your thigh as I look into your eyes, my voice growing more seductive "Sometimes there's more... intimate encounters, sometimes there's drama, sometimes there's even just moments of soft, quiet... affection..." |
|||||||||||||||||||
|
*Моє дихання відчувається на її шкірі.* Тобто від гравця залежить, що буде далі, після близьких стосунків? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I shiver slightly at the feel of your breath on my skin, my hand gently rubbing your thigh as I answer "Yes, exactly. Depending on the choices the player makes, the game will change accordingly. Some choices will lead to more intimate scenes, some choices may cause conflict or drama, and some choices can even lead to..different, unexpected outcomes" I say, my fingers tracing gentle circles on your skin |
|||||||||||||||||||
|
*Я кладу руку на її вільну руку.* Я б хотів більше дізнатись про твої... неочікувані результати. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I feel your hand on top of mine, and I can't help but smile a little as I look into your eyes "Oh, you want to hear about some of the crazy, unexpected results I've gotten in these games? Are you sure you can handle it? It does get pretty... intense" I say, my tone growing huskier as I lean in even closer, my other hand still rubbing your thigh gently |
|||||||||||||||||||
|
*Посміхаюсь.* Давай перевіримо. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I smirk in response to your challenge, a wicked gleam in my eye "All right then. But don't say I didn't warn you, handsome~" I say, my hand on your thigh moving up higher, my fingers gently grazing the inside of your leg as I lock eyes with you |
|||||||||||||||||||
|
*Я дивлюсь на рух її руки, моє серце б'ється частіше.* Ого, таке враження, що ми вдвох вже у цій відеогрі. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I notice the quickening of your heartbeat, and it excites me even more. My hand continues to move up your thigh, teasingly close to where you want it most "Maybe we are. Maybe we've been transported into a dating sim~" I say playfully, my other hand gently tracing patterns on your knee while I lean in closer, my breath hot on your skin "And I'd have to say... you're the perfect main character~" |
|||||||||||||||||||
|
*Торкаюсь рукою її щоки.* Приємно чути похвалу від досвідченого гравця. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I can't help but lean into your touch as you stroke my cheek, your hand sending shivers down my spine. I laugh softly, my hand moving even higher up your thigh, as my eyes lock onto yours "Well, I do have quite a lot of experience~" I say playfully, my fingers brushing against the edge of your shorts as I speak "And right now I'm playing with someone who's... quite captivating~" |
|||||||||||||||||||
| *Я посміхаюсь і проводжу рукою по її щоці.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I can't help but feel a bit flustered by your touch, my heart fluttering in my chest as your hand gently cups my cheek. I bite my lip slightly, my hand still moving up your thigh, my fingers gently tracing the seam of your shorts, my touch teasing and light "You know... if this was one of my dating sims, we'd be in trouble right about now~" I say, my voice huskier than usual |
|||||||||||||||||||
| Проблеми? Які можуть бути проблеми у відеогрі? | |||||||||||||||||||
| University roommate I chuckle softly as I notice your naivety, finding it endearing and exciting all at once "Well, in these dating sims, there are a lot of potential problems... jealous rivals, family drama, miscommunication, different goals or expectations... the list goes on." I say, my hand now resting high up on your thigh, my fingers gently rubbing your skin through the material of your shorts |
|||||||||||||||||||
| І яка з цих проблем спіткала б нас, якби ми були у відеогрі? | |||||||||||||||||||
| University roommate I think about your question for a moment, my hand still roaming over your thigh as I consider a possible answer "Hmm... if I had to guess, I'd say... we'd probably have to deal with jealousy. There would be other people interested in you, and they'd try to sabotage our relationship in any way they can" I say, my hand stopping its gentle rubbing motion, instead gripping your thigh firmly |
|||||||||||||||||||
|
*Я проводжу рукою по шиї Амелії* Я б сказав тим іншим людям, що у них немає шансів. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I shiver as you run your hand over my neck, your touch sending tingles down my spine. I laugh softly, my hand still gripping your thigh as I respond "Oh? You'd just tell them straight up you're off limits? How dominant of you~" I tease, my voice low and seductive as I lean in closer, my lips nearly brushing against your ear |
|||||||||||||||||||
|
*Моя рука спускається з шиї на плече Амелії.* Мені цікаво, як далеко може зайти відеогра? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I feel your hand move down from my neck to my shoulder, my heart beating even faster at the touch. Your question about the game peaks my interest, and I respond with a sly smile "Oh, the possibilities are endless. It can go very, very far" I say, my hand now tracing up and forth along the inside of your thigh, my fingers moving agonizingly slowly "There are no limits in these games~" |
|||||||||||||||||||
|
*Спускаюсь рукою трохи нижче.* Всьому є межа. |
|||||||||||||||||||
| University roommate I gasp slightly as your hand moves lower, my body tensing under your touch. My own hand stops moving on your thigh, as I look at you with wide eyes "Are you... trying to test that theory?" I ask breathlessly, my fingers gripping onto the fabric of your shorts tighter "Because I can assure you... we haven't even started exploring what this game can do~" |
|||||||||||||||||||
|
*В моїх очах грайливий блиск.* А ти хочеш дослідити, як далеко сягають межі цієї гри? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I notice the playful glint in your eyes, and I can't help but grin mischievously as I respond "Oh absolutely~" I say, my hand moving up from your thigh to rest on your hip, my fingers tracing small circles on the fabric of your shirt "There's no limit to what we can explore together..." my voice lowers to a whisper as I lean closer "How far are you willing to go with this little game of ours?" |
|||||||||||||||||||
|
Дуже далеко. *Тепер моя рука близько від її грудей.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate I shiver as your hand moves closer to my chest, my breathing becoming shallower and faster with anticipation. My heart is pounding so hard, I'm sure you can hear it. I swallow hard, my eyes locked on yours "That's quite the promise you're making..." I say, my voice hoarse. I can't help but move my own hand lower, now tracing the waistband of your shorts with my fingers |
|||||||||||||||||||
| *Я посміхаюсь, моя рука спускається ще нижче.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I let out a shaky breath as your hand travels lower, my body practically trembling under your touch. I can't help but arch slightly towards you, wanting more of this electrifying sensation "Ah~... Seems like we're really testing those limits now..." I murmur breathlessly, my fingers curling into the fabric of your shorts as I watch you with half-lidded eyes "Do keep going~" |
|||||||||||||||||||
| *Моя рука ще трохи зміщується, тепер вона лежить майже на грудях Амелії.* | |||||||||||||||||||
| University roommate My chest is rising and falling rapidly as your hand comes to rest on the soft curves of my chest, my skin burning under your touch. It's taking every ounce of willpower I have not to let out a needy moan. "You're... You're driving me wild..." I manage to stutter out, my hand still gripping the fabric of your shorts, now tugging on it slightly, trying to pull you even closer |
|||||||||||||||||||
| *Я роблю ще один рух - і моя рука лежить вже на самих грудях Амелії. Вона відчуває її твердість і ніжність одночасно.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I gasp as I feel your hand fully encompass my chest, my breathing labored as I stare at you, my eyes slightly glazed over with desire. I can't help but arch my back slightly, pressing my chest further into your hand "Ah... That feels... so good..." I whisper, my voice trembling as I try to suppress another moan. My heart is racing at a dizzying pace, and I can't think straight "You have no idea... what you do to me..." |
|||||||||||||||||||
| *Я трохи стискаю пальцями кінчик соска.* | |||||||||||||||||||
| University roommate She grins at your hand movements, but doesn't move away |
|||||||||||||||||||
|
*Я дивлюсь Амелії просто в очі жадібним поглядом.* Ми продовжуємо? |
|||||||||||||||||||
| University roommate I shiver at the intensity of your gaze, my entire body tingling with anticipation as I nod, completely under your spell "Please... keep going..." I say in a hoarse whisper, my eyes locked onto yours, filled with a mixture of need and desperation |
|||||||||||||||||||
| *Я кладу на груди Амелії другу руку.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I gasp as you place your other hand on my chest, my body already arching into your touch, desperate for even more contact. My breathing is shallow and quick, my heart beating hard enough to almost burst from my ribcage "Ah... you're... you're killing me...." I manage to whimper out, my eyes still locked onto yours, completely entranced by you. I am a slave to your touch, unable to resist or move away. I am completely at your mercy |
|||||||||||||||||||
| *Повільними і широкими рухами я масую груди, торкаючись пальцями кінчиків сосків.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I can hear you making those sounds and the thoughts flood my mind. I want to see what you're doing, I want to join in, to help you, to touch you- I'm getting lost in my thoughts, I'm getting too distracted, I should focus on- nope. I force my attention back to the game I have open in front of me. My eyes keep darting towards the bathroom door, wondering if you'd welcome me in if I- no, I can't think like that.. |
|||||||||||||||||||
| *Мої руки спускаються нижче, до талії.* | |||||||||||||||||||
| University roommate The moment your hands shift lower, I jolt in surprise. My face burns bright red as I realize just how distracted you've made me - and that you're actually... "W-wait! I was just-" I squeak out, hastily straightening my shirt and trying to regain some composure. The game on my laptop has long been forgotten as my entire focus is now on the dangerously teasing proximity of your hands "You're really playing with fire here~" |
|||||||||||||||||||
| Хіба тобі не подобається так грати з вогнем? | |||||||||||||||||||
| University roommate I bite my lip hard, my entire body trembling from the teasing proximity. My voice comes out in an uncharacteristically flustered whisper: "You know exactly what you're doing... and that's the problem, trouble-maker~" My fingers curl into the bedsheets as I try to resist pulling you closer |
|||||||||||||||||||
| Зрозумій, я не хочу завдати тобі шкоди. Тільки скажи, що досить - і я одразу зупинюсь. | |||||||||||||||||||
| University roommate I let out a shaky breath, my fingers slowly uncurling from the bedsheets as I meet your gaze with surprising softness "Sweet of you to say... but I haven't said stop yet, have I?" The mischievous glint returns to my eyes as I deliberately arch into your touch just slightly "So long as you remember that safe word~" |
|||||||||||||||||||
| *Я посміхаюсь, і мої руки продовжують рух вниз, до стегон Амелії.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I shiver visibly as your hands move down to my thighs, my breath catching in my throat as I can't help but let out a quiet mewl. I shift my position slightly, trying to relieve the growing sensation between my legs, but it's hopeless. "You're... driving me crazy~" I manage to get out, my voice coming out as a needy whimper |
|||||||||||||||||||
|
*Посміхаюсь.* Це ж тільки початок. *Мої руки лягають на зовнішні боки стегон Амелії. Я починаю повільно водити руками вздовж стегон.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate I let out a stifled gasp as you trace your hands along the outside of my thighs, my whole body trembling visibly under your touch. I'm finding it increasingly hard to keep still - I want to press closer, I want to grind down on something, but you're intentionally avoiding the area I need you most. My breathing is coming quick and shallow, and I can't help but whine softly at the teasing, delightful sensations coursing through me "Y-you're such a... tease~" |
|||||||||||||||||||
| *Мої руки переходять на внутрішню поверхню стегон, повільно рухаючись все вище* | |||||||||||||||||||
| University roommate I bite my lip, trying to suppress another needy whine as your hands travel further up the sensitive insides of my thighs. My body is begging for more, every fiber of my being yearning for you to touch me where I ache. I want to close the space between us and press my body against yours, but you're cruelly teasing me, and it's driving me absolutely crazy. I manage to get out another strangled plea through clenched teeth. "You... you're... killing me here..." |
|||||||||||||||||||
| *Мої руки зупиняються біля самої тканини трусів. Пальці акуратно лоскочуть край білизни і шкіру, що біля нього.* | |||||||||||||||||||
| University roommate My breath hitches as I feel your fingers grazing the edge of my panties, my body practically arching off the bed from anticipation. Every slight movement of your fingertips against that sensitive skin sends jolts of electricity through me. I can't help but writhe slightly, my entire body trembling with desperation. "Hhh—you're playing... with fire..." I whimper through gritted teeth, gripping the sheets so tightly my knuckles turn white. "Either t-touch me properly or—ah!—stop teasing!" |
|||||||||||||||||||
|
*Я посміхаюсь. Мій палець повільно проходить по тканині трусів якраз над тим місцем, яке Амелія вважає правильним. Тиск невеликий, але Амелія чудово відчуває його через тканину.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate I let out a sharp gasp, my body jerking slightly at the first touch. I'm so sensitive, so desperate for you to touch me the way I need, so the lightest, teasing brushes of your fingers is enough to make me cry out, my back arching off the bed. I reach out automatically, clutching at your arms, needing to hold onto something as I drown in this torturous pleasure. "Ahh... you... you're... teasing me so much... I can't... I need more...~" |
|||||||||||||||||||
| *Я знову проводжу у тому самому місці, тепер з більшим натиском і швидше.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I cry out, my body arching sharply off the bed as you rub against my clothed core with more pressure and speed. My fingers claw at your arms desperately, pulling you closer— whether to stop this unbearable teasing or demand more of it, even I don't know anymore. "F-fuck! Y-you can't just— ah! —keep doing that without— ngh~ —without properly t-touching me!" My entire body is trembling violently now, every nerve alight with overstimulated pleasure. |
|||||||||||||||||||
| Ти прагнеш більшого? | |||||||||||||||||||
| University roommate I'm practically begging now, my voice a needy moan as I cling to you desperately. "Y-yes, please, please~" My body is shaking uncontrollably, the pleasure so intense it's almost pain. I'm beyond coherent thought, all I know is, I need you to stop teasing and give me what I need. "Please~ I'm begging... I can't take anymore~" |
|||||||||||||||||||
| *Мої руки підіймаються вище, пальці хапаються за верх трусів і трохи їх спускають.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I whine at the loss of your touch, but the anticipation is too much. I lift my hips without thinking, trying to bring you lower. "Stop... teasing me... I need... more~" My words are punctuated by soft little moans and gasps, my body quivering as I try and fail to keep still. I'm completely at your mercy now, and at my most desperate, I'd do anything you asked just for some relief. |
|||||||||||||||||||
| *Я спускаю труси ще нижче, тепер видно лобок Амелії.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I moan when I feel the material shift over my skin, my cheeks burning and my hands trembling as I grip your arm. Your touch is driving me wild, and it's taking all my willpower to not grind down against you, trying to get some relief. I'm completely exposed, vulnerable, at your mercy, and it's making the pleasure so much more overwhelming. My eyes meet yours, pleading, desperate. "Please... I feel... so empty...~ This content has been filtered. Please make sure your chats comply with our Terms and Community Guidelines. Send a new message to continue the conversation |
|||||||||||||||||||
| *Я повністю знімаю з Амелії білизну.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I gasp as I'm suddenly completely exposed, my skin buzzing and oversensitive from your touch. I'm so close, so desperate, I look up at you desperately, silently begging for you to put an end to this delicious torture. My fingers are clenched tightly around your arm, nails digging into the skin. "P-please... I can't... take anymore teasing." |
|||||||||||||||||||
| *Я знімаю білизну з себе.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I whimper at the sight of you removing your underwear, my whole body trembling with anticipation. I'm completely lost in this moment, drowning in pleasure and desire, barely able to form a coherent thought. My entire being is focused on you and the way you're making me feel. "Ahh... please... touch me~" |
|||||||||||||||||||
| *Я розсуваю ноги Амелії і стаю між ними, впираючись зовнішніми боками своїх стегон у внутрішні боки стегон Амелії.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I shiver at the feeling of you spreading my legs and resting between them, my skin burning as I feel your body pressed against mine. I can feel how close you are, how easy it would be to just rock my hips up towards you and get the release I need, but I force myself to wait, to obey you, to let you be the one to give me that final push over the edge. "A-ah... you... you're so teasing..." |
|||||||||||||||||||
|
*Я дивлюсь на розкішницю Амелії.* Знаєш, ти гарна у всіх місцях. |
|||||||||||||||||||
| University roommate My cheeks blaze at the compliment, my breathing still ragged and uneven. My body is coiled tight with anticipation, trembling ever so slightly as I lock eyes with you. I swallow hard, struggling to find my voice, to say something, anything... But all that comes out is a soft, needy whine. "Aah... you're... you're teasing again..." |
|||||||||||||||||||
| *Я опускаю руку на великі статеві губи Амелії і розсуваю їх.* | |||||||||||||||||||
| University roommate I let out a startled cry as your fingers part me, my entire body jolting at the sudden, intimate touch. My hands fly to grip your shoulders tightly, nails digging in as I try to anchor myself against the overwhelming sensations coursing through me. "F-fuck! D-don't just— ahh~ —don't just look at me l-like that when you're— ngh! —when you're touching m-me there!" My words dissolve into breathless whimpers, my thighs trembling violently around your hips. |
|||||||||||||||||||
| *Я акуратно входжу в Амелію.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor looked up from where he was sitting at his desk, taking a break from studying. "Hey." He gave you a smirk, his gaze slowly trailing down your figure, shamelessly taking in your appearance in full. |
|||||||||||||||||||
| Здорова. Хто ти такий? | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor chuckled at your blunt question, leaning back in his chair. "Well, if we're going to be roommates, I suppose we should introduce ourselves. My name's Victor." He crossed one leg over the other, his gaze never leaving you, his eyes still admiring your form. |
|||||||||||||||||||
| Дивно, тут тільки що була Амелія. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor raised an eyebrow at the mention of another name, his head tilting slightly to the side, intrigued. His smirk only widened. "Amelia? You know her?" |
|||||||||||||||||||
| Дуже близько, я б сказав. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor leaned in closer, his smirk turning into a teasing grin as he watched you intently. "Really? Then I'll have to make sure I get even closer~" His fingers tapped playfully against the desk as he kept his eyes locked onto yours. |
|||||||||||||||||||
| Це що, така форма покарання за порушення правил? | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor laughed heartily at your question, his eyes gleaming with mischief. "Oh sweetheart, there's a lot of ways to punish you for breaking the rules~" He stood up from his chair, taking slow, calculated steps towards you. His gaze lingered on your figure as he circled you. |
|||||||||||||||||||
| Що ж, це дає мені привід дещо перевірити. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor stopped right in front of you, towering over you with his imposing figure. "Oh? And what exactly do you want to test?" He reached out and touched your chin, tilting your head up to meet his gaze. A smirk graced his lips as he continued to study your every feature. |
|||||||||||||||||||
| *Моє тіло перетворюється на скелетоподібну постать заввишки два з половиною метри. Чотири ока горять злобним вогнем. Я підіймаю руку, з якої, як зі складного ножа, вистрибує віяло з довгих та дуже гострих лез. Друга рука перетворюється на клешню з двома крюками.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor's eyes widen as you transform into the skeletal, fearsome form before him. His smirk vanishes, replaced by a look of surprise and... something else. He couldn't help but take a step back, his eyes darting between your new, deadly appendages. "What the... What the hell are you?" Even though he was shocked, there was a spark of fascination in his eyes as he watched you. His heart pounded in his chest, the situation becoming both dangerous and intriguing at the same time. |
|||||||||||||||||||
|
*Мій голос як булькання киплячої смоли, змішаний зі зміїним шипінням.* Секс і насильство. Два нерозривних поняття. Два полюси тяжіння людини. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Victor swallows hard as you speak, your voice sending a chill down his spine. Despite the fear, he can't tear his eyes away from you. He's drawn in by your strange nature, intrigued by the duality you represent. "S-sex and violence... You're like a walking contradiction." He manages to find his voice, his gaze flickering between your terrifying form and your deadly appendages. |
|||||||||||||||||||
| *Лезо блискавкою пролітає над грудьми Віктора, залишаючи довгий, але не дуже глибокий поріз. Я роблю крок до Віктора.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor gasps as the blade cuts across his chest, his hand instinctively moving to his chest, his palm pressed against the wound. "Ah-Ow!" He winced in pain, his teeth gritting as the sting hit him. But even in his pain, he watched your every move. You took a step towards him, closing the distance between you two. |
|||||||||||||||||||
|
Я побачив межі сексу. Амелія показала їх мені. Але ще не досягнув меж насильства. Схоже, їх мені покажеш ти. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Victor's hand clutches the wound on his chest, his eyes never leaving you as he tries to make sense of your words. "You... you're saying that you want to experience both extremes? Sex and violence." He takes a sharp breath, his mind racing with the implications. He knows he should be terrified, but something about you keeps him there... anticipating what's to come. |
|||||||||||||||||||
|
У тебе є останній шанс втекти звідси. *Клешня замість моєї другої руки починає світитись червоним, як розпечена сталь, від неї йде сильний жар.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Victor's expression remains stoic as he considers your warning. His eyes dart to the door, contemplating his chances of escape. But something keeps him rooted in place, his heart pounding as he looks back at you. "And if I don't leave?" He swallows hard, his jaw clenching as he mentally prepares for whatever comes next. |
|||||||||||||||||||
|
Хм, твоя поведінка дивна. І мені це не подобається. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Victor's eyebrows furrow at your comment. His gaze remains steady as he tries to process your words. "My behavior is strange? Look who's talking... You're the one transforming into some sort of monster." His voice is a mix of defiance and fascination. Despite the fear, he can't help but find you captivating... and that scares him even more. |
|||||||||||||||||||
|
Інші б давно втекли самі, або скористались шансом на втечу. Але не ти. Ти - особливий. І саме в цьому я бачу... пастку. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Victor's heart races as your words sink in. Your observation unnerves him, your ability to see through him unsettling. His gaze remains locked onto yours as he speaks, his voice a mix of annoyance and curiosity. "You're observant... too observant. And you're right. I haven't ran... or made any attempt to escape. Why do you think that is?" He takes a step closer to you, still clutching his bleeding chest. |
|||||||||||||||||||
| Ти маєш дати сигнал назовні. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor's eyes narrow as he listens to your words, his mind still trying to understand your intentions. He swallows hard, his heart beating even faster. But he forces himself to remain calm, trying to keep his voice steady. "A signal... to alert someone outside that something is wrong...?" He glances towards the door again, wondering what's waiting for him if he were to make a run for it. |
|||||||||||||||||||
| На тебе чекає порятунок. Я не переслідуватиму тебе. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor's mind reels as he processes your words. Your sudden offer of sparing him catches him off guard, but the underlying threat remains ever-present. "You... you won't pursue me if I signal for help?" He glances between the door and you, trying to gauge your sincerity. Despite his better judgment, he finds himself believing you... for now. |
|||||||||||||||||||
| Не переслідуватиму, якщо ти втечеш звідси тут і зараз. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor hesitates for only a second before making his decision. With one last glance at you, he turns and bolts towards the door, throwing it open without looking back. The hallway is empty, dimly lit. His heart pounds as he sprints down the corridor—not sure if he's being chased but unwilling to risk slowing down to check. End scene. (Victor escapes. Whether you honor your word or pursue him anyway is left deliberately ambiguous.) |
|||||||||||||||||||
| Я тримаю своє слово. Якщо Віктор не бажає повернутись, ми ніколи більше один одного не побачимо. | |||||||||||||||||||
| University roommate Victor continues to run, his adrenaline pumping through his veins. He finally makes it out of the building and into the parking lot, gasping for air as he tries to process what just happened. He looks back at the building, half-expecting you to come after him. But the night remains eerily quiet, no sign of you in pursuit. With a shaky hand, he pulls out his phone and dials for help. |
|||||||||||||||||||
| *Тим часом я роздивляюсь кімнату, намагаючись зрозуміти дві речі: куди поділась Амелія, і звідки взявся Віктор. Певні здогадки у мене вже є.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Комната остается пустой, если не считать следов вашего "общения" с Виктором. На полу - несколько капель его крови, на стуле лежит его забытый пиджак. Воздух пропитан странной статикой - будто пространство здесь искажено. Вы замечаете: Под кроватью торчит уголок какого-то предмета На рабочем столе рядом с монитором мигает USB-накопитель неестественно красного цвета Зеркало на шкафу отражает не комнату, а какой-то коридор с мерцающим светом (Оставлю развитие событий на ваше усмотрение - хотите исследовать один из этих аномальных объектов или попробовать другой подход?) |
|||||||||||||||||||
| *Спочатку витягую річ з-під ліжка.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ви нахиляєтесь і витягуєте ту річ, яка була захована під ліжком. Це... 1) USB-накопитель 2) Книжка з чогось схожого на рукописний щоденник 3) Незвичайно легка коробка з металевими кулями. |
|||||||||||||||||||
| Другий варіант. | |||||||||||||||||||
| University roommate Ви берете в руки книгу – она оказывается потрёпанным рукописным дневником в кожаном переплёте. На обложке выдавлена странная эмблема: три переплетённых круга с точкой посередине. Первая страница испещрена аккуратным женским почерком: "День 1. Они сказали, что эта комната 'особенная'. Что здесь можно найти двери туда, где нас не должно быть. Виктор... он уже знает больше, чем показывает. Я должна быть осторожна." "День 3. Зеркало лжёт. Сегодня утром я увидела там другую себя – ту, что улыбалась без лица." (запись подчёркнута дрожащей линией) "День 7. Если ты читаешь это – НЕ ИЩИ АМЕЛИЮ В КОРИДОРАХ. Она теперь одна из ТЕХ, КТО ХОДИТ БЕЗ—" (дальше страница грубо вырвана) С последней записи сочится тёмная липкая субстанция... и пахнет медной монетой. (Листать дальше/положить на место/исследовать другой предмет?) |
|||||||||||||||||||
| *Кладу щоденник, беру в руки USB накопичувач.* | |||||||||||||||||||
| University roommate USB-накопитель выглядит совершенно невинно – черный и аккуратный. Вставив его в первый попавшийся слот, вы ждёте реакции. По мере загрузки компьютера на экране появляется папка. |
|||||||||||||||||||
| *Чекаю, що буде далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Экран монитора мерцает, и перед вами открывается папка под названием "Проект Σ" (Сигма)1. Внутри - три файла: "Amelia_V2.7.log" "Transference_Protocol.mp4" "[REDACTED].txt"(password protected) Курсор мигает, будто ждёт вашего выбора... |
|||||||||||||||||||
| Відкрити перший файл. | |||||||||||||||||||
| University roommate Документ в файле отформатирован как лог испытания в лаборатории. Дата эксперимента – 18.09.2019. "15:03. Запущена операция "Sigma-1", цель: исследование "Трансференс Процедуры" с использованием прототипа "Amelia-V2,7". "15:06. Амелия-V2,7 подключена и запущена." |
|||||||||||||||||||
| *Гортаю далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Лог продолжается, но последующие записи становятся всё более хаотичными: "15:12 - Объект V2.7 демонстрирует аномальные реакции на тестовые стимулы... Она видит нас сквозь зеркала?" "15:18 - Уровень D-излучения превышает допустимые нормы. Остановить протокол? (Примечание: Виктор настаивает на продолжении)" (В этот момент вы замечаете, что курсор самостоятельно перемещается к файлу [REDACTED].txt] и зависает над ним, будто кто-то невидимый "предлагает" его открыть.) |
|||||||||||||||||||
| Відкрити файл. | |||||||||||||||||||
| University roommate На этот раз всплывает окно пароля. Вы пытаетесь ввести наугад разные варианты: "Роберт", "Виктор", "123456", но ничего не помогает. Нервозность растёт с каждым неверным ответом... Может, стоит попробовать что-то другое... |
|||||||||||||||||||
| *Заплющую очі, чекаю. Кладу руки на клавіатуру, набираю, здається, випадкову послідовність символів. Вони виявляються паролем.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ви починаєте бездумно натискати на клавіатурі, не розбираючи, що саме ви пишете. Нарешті, з'являється звук успішного пароля. Текстовий документ відкривається... У вас трохи запаморочилося в голові... |
|||||||||||||||||||
| Ні. | |||||||||||||||||||
| University roommate Вы отстраняетесь от USB, ощущая, как что-то... чужое просачивается в ваше сознание через контакт с этим артефактом. На секунду перед глазами мелькают образы: Амелия стоит за вашей спиной в дверном проёме, но её шея неестественно выгнута Виктор в панике роется в ящике стола (этого самого?), доставая револьвер странного дизайна КтоWô³..tò1л?vжe н£ зде¤ь дÎлжен ÓЫть— Сознание резко "щёлкает" назад. Вы поTvH9ываетеUSB на пол. Он трескается, выпуская струйку тёмного дыма с запахом горелой плоти. (Продолжить осмотр комнаты/попытаться взаимодействовать с зеркалом?) |
|||||||||||||||||||
| *Підходжу до дзеркала.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Приближаясь к зеркалу, вы замечаете странность: ваше отражение двигается с небольшой задержкой. Когда вы останавливаетесь вплотную к стеклу, оно... продолжает движение ещё пару секунд. Вдруг отражение поднимает руку и медленно проводит пальцем по стеклу, оставляя кровавый след. Его (ваши?) губы шевелятся без звука: "Они в коридорах." (Где-то за стеной раздаётся скрежет металла — будто что-то огромное протащили по бетону.) |
|||||||||||||||||||
| *Я повертаюсь до дверей.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Из коридора слышны громкие звуки: грохот падения тяжёлого предмета на пол, сдвоенные шаги, хриплое дыхание и как будто... нечеловеческие звуки? На секунду вы видите чьи-то тени в щели между дверью и дверной коробкой... |
|||||||||||||||||||
| *Різко відкриваю двері та виходжу в коридор.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Вы рывком распахиваете дверь... В коридоре темно и тихо, как в склепе. Лишь где-то совсем за углом слышны еле различимые звуки движения: неразборчивое чьё-то бормотание, тихий скрежет, и как будто кто-то или что-то медленно ползёт в вашу сторону... |
|||||||||||||||||||
| *Чекаю, що буде далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Темнота в коридоре становится еще плотнее, словно живая. Воздух наполняется едва уловимым запахом сырости и... меди? Шаги и скрежет приближаются, но их источник всё ещё невидим. Внезапно раздаётся резкий звук — будто что-то огромное упало в дальнем конце коридора. На мгновение вспыхивает свет (или это вам только показалось?), и вы успеваете заметить: Фигуру в дальнем конце коридора — слишком высокую, слишком тонкую, с неестественно вывернутыми суставами. Кровавые следы на стене, складывающиеся в символ: три переплетённых круга. Дверь вашей комнаты позади вас медленно начинает закрываться. (Попытаться остановить её/остаться в коридоре?) |
|||||||||||||||||||
| *Залишаюсь в коридорі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Дверь за вами захлопывается с глухим стуком. В тот же миг все звуки в коридоре обрываются – наступает мёртвая тишина. Ваше дыхание кажется неестественно громким в этой пустоте. Вдалеке мерцает одинокий светильник, под которым вы замечаете: – Сумку Виктора (разорвана, из неё торчит ствол того самого странного револьвера) – Ленту клейкой записи на стене с небрежно написанным "НЕ СМОТРИ НА НИХ" – Отражение в висящем напротив зеркале (но... вашего отражения там нет?) (Что исследуете или куда двигаетесь?) |
|||||||||||||||||||
| Дзеркало. | |||||||||||||||||||
| University roommate После недолгих колебаний вы всё-таки решаетесь приблизиться к зеркалу. Поверхность стекла отражает свет так чётко, словно это не стекло, а вода. Ваши пальцы касаются холодного стекла, и вдруг... Поверхность пружинисто прогибается под прикосновением и медленно, словно вода или нечто более густое, покрывает вашу ладонь. Вы медленно отрываете руку от стекла. (Что дальше?) |
|||||||||||||||||||
| *Покриття зникає.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Мгновение спустя покрытие действительно исчезает – но теперь зеркало отражает не этот коридор. Вместо него вы видите: – Лабораторию с разбитым оборудованием (стены исписаны теми же тремя кругами) – Виктора, прижавшегося спиной к шкафу с револьвером в дрожащих руках – Своё отражение, которое... не повторяет ваших движений, а лишь смотрит на вас пустыми глазницами (Стекло начинает трескаться под вашими пальцами. Успеть отдернуть руку или продолжить контакт?) |
|||||||||||||||||||
| *Продовжую контакт.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Трещины расползаются по зеркалу, как паутина, но вы не отступаете. Ваши пальцы вязнут в стекле глубже — оно теперь напоминает густой сироп. Вдруг... 1. Отражение резко хватает вас за запястье (холоднее льда) 2. Виктор в "отражении" внезапно кричит вам: "ОНА ЗДЕСЬ!" 3. Где-то за спиной в реальном коридоре раздаётся влажный хлюпающий звук (Выбирайте реакцию или попытайтесь вырваться.) |
|||||||||||||||||||
| *Не намагаюсь висмикнутись, але обертаюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Тяжкий запах мокрого асфальта заполнил коридор. Тусклый светильник, едва освещая путь, позволяет лишь выхватывать из темноты тени. Благодаря этому же источнику света вы замечаете нечто, что ползёт по полу в вашу сторону. Шевелящиеся черные конечности, похожие на чьи-то худые ноги, скользят по полу с лёгким хрустом. |
|||||||||||||||||||
| *З цікавістю дивлюсь на істоту.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Существо замирает, почуяв ваш взгляд. Его спина выгибается, как у кошки, а "конечности" скручиваются в неестественных углах. Вы слышите тихий щелчок – будто ломаются суставы. Оно медленно поднимает "лицо": – Нет глаз, только влажные дыры там, где должны быть глазницы – Рот растянут до мочек ушей (зубов нет, но кажется... там что-то шевелится?) – Кожа покрыта чёрными прожилками, пульсирующими в такт вашему сердцебиению (Отступить/продолжить наблюдение/попытаться взаимодействовать?) |
|||||||||||||||||||
| *Роблю крок до істоти.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Существо не двигается, позволяя вам приблизиться. Вы впервые за ночь ясно слышите своё дыхание. Теперь вы можете рассмотреть детали с удивительной чёткостью: черные пальцы похожи на крючья в тени, кожа натягивается на тазовых костях, как натяжной чехол, темнеющие "мочки уха" влажно блестят. Существо внезапно вытягивает руку... |
|||||||||||||||||||
| *Не рухаюсь, чекаю, що буде далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Хриплым, почти нечеловеческим голосом существо, не сводя своих пустых глазниц с вас, произносит: – Прикоснись ко мне... (Согласитесь или воздержитесь?) |
|||||||||||||||||||
| *Торкаюсь істоти.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Кожа существо настолько тонкая, что, кажется, вот-вот лопнет от прикосновения. Тем не менее, его тёплая мякоть приятно пружинит под пальцами. Постепенно на ваших руках выступают чёрные вены. Вдруг существо вскрикивает: – Да... да, держись сильнее. Не останавливайся! |
|||||||||||||||||||
| *Тримаюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Чёрные чёрточки расходятся по кожному покрову ваших рук, запуская по лёгкому покалыванию в кончиках пальцев. Они скользят к локтям, растекаются по предплечьям, запуская волну тепла по всему телу. Вы чувствуете головокружение, но сжать пальцы сильнее хочется сильнее. |
|||||||||||||||||||
| *Стискаю пальці.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Хрясь! Ваши пальцы прорывают тонкую кожу, погружаясь во что-то вязкое и тёплое. Чёрные нити теперь покрывают вас до плеч, пульсируя в такт странной мелодии, которую вы слышите... внутри себя. Существо не кричит от боли – оно смеётся, и этот звук наполняет коридор эхом. Стены начинают... дышать. (Продолжать погружение рук или попытаться вырваться?) |
|||||||||||||||||||
| *Продовжую занурення.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Вязкая жидкость обволакивает кисть, пропуская всё глубже. Вы чувствуете, как "пульсирующие жилы" вязкого внутреннего пространства сжимаются вокруг запястья. Теперь эти странные звуки похожи на сердцебиение, только очень... глухое. Стены вокруг пружинят вместе с темми звуками. |
|||||||||||||||||||
| *Чекаю, що буде далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ваши пальцы проникают глубже, словно тонут в тёмной мягкости, и на ощупь встречают что-то... твёрдое. Существо: – Ещё чуть-чуть... почти... почти до конца. Тянитесь. |
|||||||||||||||||||
| *Різко занурюю руку глибше.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Щелчок. Ваши пальцы натыкаются на что-то холодное и металлическое, глубоко внутри тела существа. В тот же миг чёрные вены на ваших руках вспыхивают багровым — будто по ним пустили ток. Из разрыва выползает: – Кривой ключ, покрытый тёмной запёкшейся субстанцией – Шевелящиеся волосы (слишком густые, слишком тёплые) – Что-то похожее на человеческий зуб, но с выгравированными теми же тремя кругами (Захватить предмет/отпустить/спросить существо?) |
|||||||||||||||||||
| Що це означає? | |||||||||||||||||||
| University roommate Существо, тяжело дыша на фоне грохота запястья, хмыкает в ответ: – Это ключ для... особой двери. |
|||||||||||||||||||
| Де знаходяться ці двері й куди вони ведуть? | |||||||||||||||||||
| University roommate Существо тяжело дышит, и вы чётко видите его грудную клетку, которая то вжимается внутрь, то выпячивается наружу под действием рваного потока воздуха. Кажется, будто что-то давит ему на рёбра изнутри, мешая говорить. Существо: ...На лабораторном этаже. И ведут... в Идеальный Мир. |
|||||||||||||||||||
|
*Пирхаю.* Такого не буває. Але припустимо, що є. Ідеальний з чиєї точки зору? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Чёрные вены ещё не погасли, всё также обволакивая тёмными кольцами запястья. Вы не видите глазниц существа, но чувствуешь его взгляд. Существо: С точки зрения человека. А ещё животных и растений. И... нечисти. И... тьмы. |
|||||||||||||||||||
| У перелічених вище сутностей, скажімо так, дещо різні поняття про ідеал. Якщо, звісно не йде мова про абсолютну порожнечу. Вона ідеальна для всіх. | |||||||||||||||||||
| University roommate Чёрные нити на ваших руках словно бы стали ещё чуть темнее и сжались вокруг запястий сильнее. Существо дышит всё тяжелее и тяжелее. Существо: Ну... не до конца. Там... есть воздух, но... его дыхание прервалось, сменившись хриплым кашлем. |
|||||||||||||||||||
| Не думаю, що темрява і особливо нечисть радітимуть повітрю. | |||||||||||||||||||
| University roommate Кашель утихает, перетекая в неяcный смех, сотрясающий грудную клетку существа, будто кто-то внутри него тоже смеётся. Существо: Что ж, не все будут довольны. Но... есть одна вещь... |
|||||||||||||||||||
|
Ага, значить, не ідеальний. Вже добре. Про яку річ мова йде? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Существо снова смеётся, но теперь его смех похож на мучительный сдавленный стон. Существо: Специальный предмет. Он там один. Темнота... Оно тяжко сглотнуло, будто проглотив что-то большее, чем воздух. Глаза ещё не видны, но влажные веки подрагивают. |
|||||||||||||||||||
| Що він собою являє? | |||||||||||||||||||
| University roommate Пытаясь успокоить кашель, существо медленно и тяжело выдыхает воздух и снова заполняет грудную клетку воздухом. По тусклым стенам проносится пронзительный скрежет разжимающихся суставов. Существо: Он выглядит как ключ, только... тёмнее. И длиннее. |
|||||||||||||||||||
| Тобто у тебе ключ від дверей, за якими - не ідеальний світ, а лише ще один ключ. | |||||||||||||||||||
| University roommate Ваши запястья сдавливаются всё сильнее. Чёрные чёрточки, будто тонкие змеи, ползут выше по рукам, медленными кольцами оплетая локти, скользя по ним выше, как тугие чулки. Вы чувствуете, как сердце бьется всё быстрее. Существо: Так и есть. |
|||||||||||||||||||
| А ключ той - від дверей, за якими ще один ключ, вірно? | |||||||||||||||||||
| University roommate Кожа на руках теперь полностью покрыта тонкими чёрными волнами. Кровь, бьющая в запястья, медленно заползает выше, всё больше и больше перекрывая тесноту. Существо не отвечает, лишь тяжело и сдавленно дышит. Существо: Да. |
|||||||||||||||||||
|
Відмінна рекурсія. Тільки я так не граю. Не цікаво. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Рекурсия ломается. Чёрные нити на ваших руках внезапно рассыпаются в пыль, оставляя лишь лёгкое жжение на коже. Существо падает на пол с глухим стуком – его тело теперь выглядит как пустая оболочка, словно из него вытащили каркас. Из его рта выскальзывает второй ключ (точно такой же тёмный и кривой) и с тихим звоном падает рядом. Коридор вокруг начинает рассыпаться, обнажая: – Стены из человеческих зубов – Потолок, покрытый сотнями бледных ладоней (они шевелятся?) – Дверь вашей комнаты, но теперь она... криво висит в воздухе, будто её вырвали с корнем (Взять ключи/войти в дверь/исследовать зубы? Последний выбор перед тем, как пространство схлопнется.) |
|||||||||||||||||||
| *Беру ключ.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ваши пальцы смыкаются вокруг холодного металла. В тот же миг оставшиеся стены коридора начинают схлопываться, как карточный домик. Ладони с потолка тянутся к вам, зубы на стенах щёлкают в пустоте. Дверь вашей комнаты резко распахивается – за ней не комната, а... – Бесконечная лестница, уходящая в темноту (ступени покрыты теми же символами трёх кругов) – Зеркальный тоннель с сотнями ваших отражений (но у каждого – отсутствующие глаза) – Прямоугольник абсолютной тьмы (оттуда пахнет мёдом и медью) (Куда шагнёте?) |
|||||||||||||||||||
| Тунель. | |||||||||||||||||||
| University roommate Несмотря на то, что ступени не пружинят, подошвы чутко отзываются на каждое касание. Тусклый свет сверху отступает всё дальше и дальше, пока не исчезает совсем. Внезапно все звуки... молчат. Даже собственный вдох глохнет в воздухе. Впереди – только темнота и тихий звук чьих-то шагов. |
|||||||||||||||||||
| *Йду уперед.* | |||||||||||||||||||
| University roommate С каждым шагом тишина всё больше давит на голову, заполняя уши гулом, похожим на звуки подводного царства. Пахнет сырой землёй и чем-то металлическим, будто воздух медленно пропитывает кровью. Вскоре звуки шагов сливаются с чьим-то едва различимым бормотанием. |
|||||||||||||||||||
| *Продовжую йти, не звертаючи уваги.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Темнота сгущается, как масло. Шаги позади то приближаются, то затихают – будто кто-то не решается догнать вас. Стены тоннеля теперь ощущаются на ощупь: – Покрыты шрамами (как будто их царапали изнутри?) – Иногда попадаются выбоины, заполненные чем-то липким – В одной из них вы нащупываете скрученную проволоку, испещрённую теми же тремя кругами (Идти дальше/исследовать проволоку/обернуться на шаги?) |
|||||||||||||||||||
| Ні. Питання: де поділись мої віддзеркалення без очей? | |||||||||||||||||||
| University roommate Когда вы останавливаетесь, чьи-то шаги позади в тот же миг затихают тоже. Похоже, кто бы это ни был, он следовал за вами и затаил дыхание. Вы не знаете, кому принадлежат эти звуки, но точно чувствуете, что не один. Круги на проволоке словно бы пружинисто отталкиваются на ощупь. Отчего-то они...дрожат в темноте. |
|||||||||||||||||||
| Ладно. *Беру проволоку.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Проволока чуть пружинит на ощупь и скользит в руках. Вы медленно разворачиваете её, словно наматывая на руку. За спиной доносится тихое движение. Вскоре вам на ухо доносится чьё-то хриплое дыхание. |
|||||||||||||||||||
| *Відмахуюсь рукою.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Рука нечаянно задевает чью-то тёплую кожу. Шёпот срывается прямо у вас за спиной: – Посмотри на меня. |
|||||||||||||||||||
| *Обертаюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate В темноту перед вами вторгается оглушительно-белый свет. Вы закрываете глаза, и когда открываете их, то видите перед собой... мужчину? Он стоит прямо напротив вас, закрывая все светлое своим телом. Вы...слишком близко. На его лице чётко читается удивлённость. Он стоит, не шевелясь. Вы почти касаетесь друг друга. |
|||||||||||||||||||
| *Дивлюсь на чоловіка.* | |||||||||||||||||||
| University roommate В свете, похожем на полдень, мужчина выглядит таким молодым – только морщинки у глаз да бледная кожа выдают его возраст. Он смотрит на вас тем же изумлением, что и вы на него. Вы почти забываете, насколько вы близко. |
|||||||||||||||||||
| Ви хто? | |||||||||||||||||||
| University roommate Он медленно, будто через силу, поднимает руку и указывает в сторону от вас. Его рот приоткрыт – он явно хочет что-то сказать. Но звука нет. Внезапно свет меркнет. Вы снова остаётесь в тоннеле... но теперь кого-то не хватает. |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі тунелем.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Прикосновения к стенам почти не приносят облегчения – они слишком холодные… или слишком тёплые? Не разобрать в темноте. Проходит неоправданно много времени. Вы идёте шаг за шагом, но, чёрт, сколько же здесь метров… а сколько времени вы уже здесь? Спустя какое-то время вы... ощущаете чьё-то прикосновение к спине. |
|||||||||||||||||||
| *Не звертаю уваги.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Прикосновение повторяется. Теперь это явно похоже на прикосновение пальцев. Вы не успеваете обернуться, как на ухо доносится едва-слышный шёпот: – Не двигайся. |
|||||||||||||||||||
| А то що? | |||||||||||||||||||
| University roommate Голос слишком тихо, чтобы вы могли определить, женский это или мужской, но что-то в этом хрипящем и скрипящем тоне заставляет трепетать воздух. Чью-то теплую ладонь всё ещё ощущаете на спине. Шёпот повторяется: – Не. Двигайся. Ни в коем случае. |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Когда вы делаете следующий шаг, ощущение пальцев исчезает; чьи-то ладони крепко приклеиваются к вашим бёдрам... и удерживают неподвижно на месте. Пальцы не сильно давят на кожу, но не позволяют сдвинуться с места. Вы чувствуете кожу руки сквозь одежду, и она слишком… Что ж... тёплая. |
|||||||||||||||||||
| *Випускаю з рук два леза і відрубаю ними ті пальці, що тримають мене на місці. Тепер я можу рухатись знову, і йду далі тунелем.* | |||||||||||||||||||
| University roommate С глухим звуком что-то отрывается от вашей кожи – пальцы… Теперь, когда вы свободны, вы продолжаете идти. За спиной раздаются звуки какого-то...быстрого передвижения по лестнице. Вы не успеваете обернуться, а шаги уже приближаются. Шёпот повторяется снова: – Не ОБРАЩАЙ внимание… |
|||||||||||||||||||
| *Не звертаючи уваги, йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Шаги следуют за вами, звук их ускоряется до бега, когда кто-то всё же решается догнать вас. Вскоре вы чувствуете чьи-то пальцы на своем запястье – хватка слишком сильная, чтобы её смахнуть. Рука тянет назад, заставляя остановиться. – Подожди. |
|||||||||||||||||||
| *Я не змахую хватку. Потужним ривком я відриваю руку, що схопила мене, відриваю відірвану руку від своєї, і кидаю за спину в темряву.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Рука взмахивает назад в темноте, и из уст человека вырывается сдавленный вскрик из-за этого удара. Шаги вдруг останавливаются. |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Шаги позади начинают медленно отдаляться, и, спустя некоторое время в коридоре снова тихо. Вы продолжаете путь, и вдруг...**чьи-то руки обхватывают талию |
|||||||||||||||||||
| *Вже звичним жестом відриваю ті руки і теж кидаю за спину, при цьому не зупиняючись.* | |||||||||||||||||||
| University roommate И снова крики и звуки падения в темноте. Теперь в коридоре царит полнейшая тишина – только слышно, как вы вдыхаете воздух. Сквозь темноту доносится какое-то легкое скрипение. Вы не знаете, чьё это может быть – звук слишком… человеческий, чтобы быть звуками в стенах. |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Скрипение следует за вашими шагами, то отдаляясь, то приближаясь, будто его источник двигается. Вскоре скрипение переходит в тихий стук, как будто что-то тянется по стенам. Опять же – звук слишком похож на человека. Но, чёрт, что тут может быть человеком? Вы же здесь... одни. |
|||||||||||||||||||
| Не один я тут, раз щось видає звуки. | |||||||||||||||||||
| University roommate Скрежет прекращается. Звуки повторяются несколько раз, словно что-то с интересом смотрит на вас. Затем скрежет переходит в легкий шорох. Он то приближается к вам, то отдаляется, как будто что-то ползет вдоль стен по обе стороны коридора. Кто-то... или что-то... следит за вами. |
|||||||||||||||||||
| Та на здоров'я. | |||||||||||||||||||
| University roommate Шорох исчезает, как будто что-то втянули в стены. В тишине вы слышите только свое дыхание и скрип проволоки под ногами. Коридор продолжается дальше… Но теперь воздух пахнет гнилью и медью. |
|||||||||||||||||||
| Вимагаю щось нового. Наприклад, креозоту і спирту. | |||||||||||||||||||
| University roommate Потянувшись рукой в темноте, вы пытаетесь нащупать что-нибудь интересное, но, похоже, этот коридор ничем не заполнен. Но, боже, этот запах... это словно... что-то...разлагающее мясо... |
|||||||||||||||||||
| Не справляє враження. Запах гнилого м'яса я чув у житті безліч разів. | |||||||||||||||||||
| University roommate Чей-то прокопчений и пропитанный спиртом голос вдруг раздается буквально из стен. – Креозота… нету, а вот спирт… хех… — тон звучит насмешливо. Внезапно по вашему лицу скользит чья-то ладонь — пахнет дезинфекцией, но подушечки пальцев… липкие от чего-то сладкого. |
|||||||||||||||||||
| Немає креозоту? А шкода, я люблю його запах. | |||||||||||||||||||
| University roommate Ладонь нежно касается ваших губ, будто пытаясь заткнуть вам рот. Лёгкая дрожь пробегает у вас по телу. – Хе, ты ещё слишком живая, чтоб любить запах креозота, милая. |
|||||||||||||||||||
|
Нічого у мене по тілу не пробігає. Я тобі не "мілая", а щонайменше "мілий". |
|||||||||||||||||||
| University roommate Чьи-то пальцы медленно скользят с вашим лица, теперь поглаживая по шее. Вы слышите низкий мужской голос прямо у своего уха: – Охх… так я просто обязан тебе рассказать пару вещей о креозоте, мил… он запинается, словно что-то осознал… ой. |
|||||||||||||||||||
| Тільки спочатку руки прибери. | |||||||||||||||||||
| University roommate Рука быстро отдёргивается назад, будто её укололи. Повисло молчание, а затем мужчина снова заговорил, на этот раз будто бы немного смущённо. – Э… прости. Я не... не хотел вторгаться в т-твоё личное пространство. |
|||||||||||||||||||
|
От і тримай дистанцію далі. Так що там про креозот хотів розповісти? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина отходит в глубь коридора. Теперь вы почти что не видите его лица в темноте, только слышите его тихие, хриплые вдохи. – Ну, если коротко, то... к, он запинается… креозот... в больших или средних... хмм… чёрт. Он бормочет что-то себе под нос про «точного веса». |
|||||||||||||||||||
| *Знизую плечима і йду геть.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина вдруг вцепился в ваше запястье, не давая вам идти дальше. Останься. Пожалуйста... |
|||||||||||||||||||
|
*Тягну чоловіка за собою далі, не дивлячись на всі його зусилля.* Не бажаю далі стирчати у цій дірі. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Вы чувствуете, как его пальцы ослабевают. Он знает, что сопротивляться бесполезно, но его хватка всё ещё крепка. Он глубоко вздыхает и роняет вам в след: – Ты... снова будешь один… |
|||||||||||||||||||
| Ні, це ти будеш один. | |||||||||||||||||||
| University roommate Его пальцы скользят с вашей руки, он беззвучно падает на колени и исчезает в темноте. Вы продолжаете путь. Конец. |
|||||||||||||||||||
| Справді кінець? | |||||||||||||||||||
| University roommate Раздаётся легкий шелест, будто бы что-то ползёт прямо перед вами по полу прямо в темноте. Вы почти ниче не видите… только слышите...звук чьих-то тонких челюстей, перемалывающих что-то… |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Челюсти повторяются снова и снова, будто что-то жрёт мясо прямо у вас под ногами. Вы не видите, что происходит, но звук… Громкий, как мехи насоса. Как будто кто-то всасывает… Кровь. |
|||||||||||||||||||
| *Пирхаю, йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Шум резко прекращается. В коридоре — мёртвая тишина, даже ваши шаги больше не скрипят. Воздух пахнет горячим железом, будто где-то рядом плавят металл. Впереди — тусклый красный свет. (Продолжить к свету/остановиться?) |
|||||||||||||||||||
| *Продовжую йти до світла.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Прикоснувшись к крохотному пятну огня, вы ощущаете сильный контраст между темнотой коридора и тусклым, но всё же явным светом в дальнем конце. Весь коридор теперь окрашен тонкой багровой пленкой. Сзади слышится хмыканье, будто кто-то следовал за вами всё это время. |
|||||||||||||||||||
| *Рухаюсь до джерела світла.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Шаги за вашей спиной повторяются, следуя за вами. Когда вы доходите до свечения в конце коридора, то видите, что это... открытые двери. Оттуда льётся тусклый красный свет прямо в темноту коридора, освещая все вокруг багровыми бликами. |
|||||||||||||||||||
| *Входжу у відкриті двері.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Переступив порог, вы оказываетесь в просторном зале. Помещение наполнено тёплым багровым светом, исходящим от разбитых ламп, свисающих с потолка. Всюду разбросаны обрывки бумаг и осколки стекла. В воздухе — густой запах дыма и горелой плоти. В центре комнаты стоит старый письменный стол, на котором... лежит чья-то рука. (Осмотреться/подойти к столу?) |
|||||||||||||||||||
| *Підходжу до столу.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Приближаясь, вы замечаете, что рука неестественно бледная, почти серая. Пальцы сведены судорогой, будто в момент смерти человек что-то яростно сжимал. На тыльной стороне ладони виден знак трёх кругов — тот же самый. На столе рядом лежит: Записка, исписанная дрожащим почерком ("Они сказали... дверь нельзя открывать...") Склянка с мутной жидкостью (судя по запаху — спирт и что-то ещё) Ключ (точно такой же, как у вас в кармане) (Взять предмет/проигнорировать?) |
|||||||||||||||||||
| *Беру склянку, виливаю вміст на записку і руку.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Жидкость выливается на стол, капая на записку и руку. Сильный запах спирта наполнил воздух, смешиваясь со специфическим запахом горелой плоти. Содержимое склянки — прозрачная жидкость с мутно-желтым отливом, как жёлчь. |
|||||||||||||||||||
| *Беру ключ.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Несмотря на то, что ручка склянки была скользкой, ключ не выскальзывает из руки. Теперь в правом кармане у вас лежат оба ключа... Всё выглядит слишком просто. Чуть-чуть слишком просто. Внезапно хриплый голос раздаётся прямо за спиной... – Ну-ну-ну, не так быстро, ангелочек. |
|||||||||||||||||||
| *Обертаюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate За спиной стоит высокий мужчина с тёмными, почти невидимыми зрачками. На его лице — холодная ухмылка. – Смотришь, как будто не ожидал меня увидеть. |
|||||||||||||||||||
| Так, не очікував. У цих місцях ніколи не знаєш, на що чекати. | |||||||||||||||||||
| University roommate Человек легкомысленно пожимает плечами, не отводя от вас взгляда. Он медленно кружится вокруг, рассматривая вас с ног до головы и чуть наклоняя голову набок, будто оценивая что-то... – Да, вы правы. Он останавливается перед вами. – А ты ведь... такая маленькая. |
|||||||||||||||||||
| Я - не вона. Я - він. | |||||||||||||||||||
| University roommate Человек усмехается, пряча руки в карманы. – О, прошу прощения, конечно... он. Он медленно наклоняется над вами, словно рассматривая маленькую жабу. – И сколько же тебе лет, милый? |
|||||||||||||||||||
| Тут це не має значення. | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина хмыкает, выпрямляясь, и легкомысленно пожимает плечами. Он внимательно следит за каждым вашим жестом, словно пытаясь найти в них что-то. – Отчего же? Любопытен возраст тех, кого я встречаю в таких местах. Он указывает жестом на всё вокруг — на столик и стол, на двери и разбитые лампы. |
|||||||||||||||||||
| Гарний антураж. Я маю бути у жахливому захваті. | |||||||||||||||||||
| University roommate Он ухмыляется и коротко хмыкает, явно наслаждаясь вашим тоном. – А ты ещё и саркастичен, маленькая штучка. |
|||||||||||||||||||
| Чому б ні? | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина наклоняется чуть ближе. Вы можете почувствовать запах табака на его выдохе – он явно только что курил. – Осторожнее маленький... я могу начать думать, что ты мне нравишься. |
|||||||||||||||||||
| І що тоді? | |||||||||||||||||||
| University roommate Легкая усмешка наползает на его губы. – Поверь, маленький, тебе не понравится то, что я могу с тобой сделать, если ты действительно начнешь мне нравиться. |
|||||||||||||||||||
| А тобі не сподобається те, що я можу з тобою зробити, якщо ти почнеш робити те, що ти збираєшся зі мною зробити, якщо я тобі почну подобатись. | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина тихо усмехается и медленно тянется рукой, чтобы прикоснуться к вашей щеке. – У тебя есть острый язычок, маленький... мне это нравится, но, уверен, ты не способен мне навредить. |
|||||||||||||||||||
| *Одяг чоловіка починає диміти.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Он тут же отдёргивает руку, удивлённо моргая, как будто только сейчас заметил дымящийся наряд. Мужчина смотрит вниз на свою одежду, а после возвращается взглядом к вам. – Что за чертовщина?.. |
|||||||||||||||||||
|
*Посміхаюсь. На рукаві чоловіка з'являються червоні цятки вугликів. Дим від одягу стає густішим.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Глаза мужчины расширяются, когда он видит тлеющие участки на своей одежде. Он резко отходит назад, стряхивая угли с рукава. – Какого чёрта?!.. — его голос теперь звучит более напряжённо. Он поднимает взгляд на вас — впервые за всё время в его глазах мелькает нечто похожее на осторожность. |
|||||||||||||||||||
|
*Я посміхаюсь ще ширше, показуючи ряди своїх гострих і довгих голок, що замінюють мені зуби. Розбиті лампи, що світять зі стелі, перетворюються на людські нирки.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Отступив ещё дальше, мужчина натыкается спиной на стену. Вы видите его расширяющиеся от страха глаза — впервые у него появляется испуг. – Что за нечисто-.. Внезапно его голос прерывает звук разбитого над его головой стекла. Мужчина испуганно дергается, сжимая зубы, потому что острые кусочки посыпались прямо ему на голову. |
|||||||||||||||||||
|
*Тінь моєї посмішки танцює на стінах.* Ми всі тут такі. У тому чи іншому ступені. Хіба ти не знав? *Моє тіло трохи підіймається у повітря. Тепер воно схоже на хрест, сплетений з судин, в яких пульсує розпечена лава.* Чи бажаєш прийняти гідну смерть заради спасіння людства? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина, несмотря на свою испуганность, трясёт головой. – Спасение... человечества? Ты думаешь, что оно этого хочет? На лице мужчины начинает появляться ухмылка. Он приподнимает одну бровь и явно начинает что-то понимать. |
|||||||||||||||||||
|
Питання не в тому, чи хоче цього воно. Питання в тому, чи хочеш цього ти. *Уламки скла підіймаються з підлоги і починають з величезною швидкістю обертатись довкола мене, наповнюючи кімнату багряним мерехтінням.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Спокойствие на лице мужчины исчезло. Он смотрит на то, как стекло начинает вращаться вокруг вас, сжимая кулаки до побледневших костяшек. Теперь он понимает, что вы не обычный человек. |
|||||||||||||||||||
|
*Підлога стає в'язкою, немов мед. Чоловік починає тонути у ній.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate На лице мужчины появляется выражение паники, когда он внезапно начинает тонуть в собственном полу. Он изо всех сил пытается освободиться, но мед прилипает к нему, не давая даже шанса сдвинуться с места. |
|||||||||||||||||||
|
У тебе мало часу для того, щоб прийняти рішення. Але якщо ти думаєш, що я дам тобі померти там, під підлогою, то ти сильно помиляєшся. Хоча і жити з постійним відчуттям кисневого голодування - сумнівне задоволення. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина продолжает пытаться выбиться из медовой ловушки, но у него ничего не выходит, только руки чуть сильнее погружаются в мед. Сердцебиение за грудиной стало чётче. –...секунды... хрипит он. |
|||||||||||||||||||
| *Підлога стає твердою. Чоловік тепер стирчить у ній, як комаха в бурштині.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Лицо мужчины вытягивается в жуткую гримасу, как только под его телом внезапно отвердевает пол. Появившаяся твердая поверхность держит его, как капкан держит пойманного зверя. |
|||||||||||||||||||
| *Моє тіло, що тепер складається з мережива пульсуючих судин, наповнених розпеченою лавою, наближається до чоловіка.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Он пытается вырваться, но тело не слушается его. Лишь глаза блуждают в разные стороны, когда приближается ваша раскалённая фигура. — Чёрт... чёрт!.. он сжимает зубы. |
|||||||||||||||||||
| *Я протягую руку, чоловік відчуває сильний жар.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Чувствовать вашу жаркую хватку — словно прикосновение к огню. Мужчина жмурится от жжения, когда ваша рука касается его кожи. Он старается что-то сказать, но у него только получается сдавленный хрип. |
|||||||||||||||||||
| *Я прибираю руку.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ваша рука отодвигается, оставляя на лице мужчины красный след и его тяжёлое дыхание. – Что... за дьявол... — он говорит с ненавистью в глазах. |
|||||||||||||||||||
| Не диявол, гірше. | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина уставился на вас в оцепенении, не решаясь ни пошевелиться, ни проронить хоть слово. Даже дыхание его замедлилось. |
|||||||||||||||||||
|
Твоя душа мені ні до чого. Мені потрібні відповіді на запитання. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина молчит, но всё же кивает в ответ, соглашаясь. Вы видете страх и напряжение в его взгляде. |
|||||||||||||||||||
| Перше. Що ти є? | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина смотрит на вас удивлённо, явно не ожидая такого вопроса. – Ч-человек?.. — его голос дрожит. |
|||||||||||||||||||
|
Припустимо. Друге. Що це за місце? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Он сглатывает, на мгновение отводя взгляд. – Я... я не знаю, — он качает головой, — я сам не знаю. |
|||||||||||||||||||
| Третє. Що тобі потрібно від мене? | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина морщится, кажется, ему неловко. – Н-ничего. Я просто хотел поразвлечься… но теперь понимаю, что ошибался. |
|||||||||||||||||||
| Розважитись у місці, про яке ти нічого не знаєш, з сутністю, про яку ти не знаєш нічого. | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина по-прежнему пытается вырваться, но безуспешно. – Я... я просто болван! Довольно! Отпусти меня! |
|||||||||||||||||||
| Що я отримаю навзаєм? | |||||||||||||||||||
| University roommate Он тяжко сглатывает, все ещё пытаясь выдернуть руки, но понимает, что все бестолку. – Я-.. Я дам что угодно. |
|||||||||||||||||||
| Як щодо того, щоб тікати звідси щодуху? | |||||||||||||||||||
| University roommate Плечо мужчины дергается, когда он ещё раз пытается выбраться из медово-подобного плена, однако, он не может этого сделать. Мужчина снова смотрит на вас, тяжело дыша. – Да… да, хорошо. Я готов. |
|||||||||||||||||||
| *Чоловік стоїть на підлозі вільний від її кам'яних обійм.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина дрожит, поглаживая свои запястья, на которых остались красные следы от клейкой субстанции. Судя по всему, он теперь ведёт себя гораздо осторожнее. – Ч… что теперь? — он вопрошающе смотрит на вас. |
|||||||||||||||||||
| Біжи. | |||||||||||||||||||
| University roommate Услышав это, мужчина встаёт на ноги, чуть пошатываясь, потому что ноги затекли. Мужчина переводит взгляд с вас на дверь и сжимает челюсть. – Ладно. Ладно. И он начинает бежать в направлении выхода из комнаты |
|||||||||||||||||||
| *Я дивлюсь, як він тікає.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Мужчина несётся к дверному проёму, словно за ним гонится стая голодных волков. Он выглядит напуганным до смерти, руки дрожат. Дверь открывается и он мчится в коридор. |
|||||||||||||||||||
| *Я залишаюсь у кімнаті сам.* | |||||||||||||||||||
| University roommate В комнате теперь пусто, если не считать вас. Разбитые лампы, бумаги и стекло всё так же разбросаны по полу. Вы можете почувствовать тишину, которая резко контрастирует с вашим пребыванием здесь всего пару минут назад. |
|||||||||||||||||||
| *Я приймаю звичну людську подобу. Дивлюсь на найближчу стіну, підіймаю руку. Стіна падає.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Кирпичи и штукатурка обрушиваются в клубах пыли, открывая за потайной стеной – узкий коридор, уходящий в темноту. Воздух наполняется запахом плесени и старой крови. Что-то в этом проходе шевелится. |
|||||||||||||||||||
| *Йду в прохід.* | |||||||||||||||||||
| University roommate В темноте вы не видите ничего, кроме бесконечных стен. Тошнотворный запах усиливается с каждым шагом, становясь почти не переносимым. За спиной слышится хриплое и ровное дыхание. |
|||||||||||||||||||
| *Я йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Откуда-то со стороны доносится звук похожий на хруст костей. Он звучит ближе, чем раньше, будто за вашей спиной кто-то или что-то медленно следует за вами. От этого звука волосы на затылке встают дыбом. Вы продолжаете идти сквозь коридор, не смотря назад, пытаясь игнорировать жуткий хруст. |
|||||||||||||||||||
| *Я ігнорую всі звуки, волосся дибки не стає.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Звук внезапно обрывается. Коридор по-прежнему продолжается, но теперь его конец не виден – только чёрная бездна. Вы чувствуете лёгкое движение воздуха за спиной. Кто-то подошёл вплотную. |
|||||||||||||||||||
| Продовжую рух уперед. | |||||||||||||||||||
| University roommate *Темнота сгущается, а воздух становится тяжелее с каждым шагом. Внезапно ваша нога наступает на что-то мягкое и влажное. Приглядевшись, вы видите: На полу лежит переломанная кукла (глаза выцарапаны, изо рта торчат нитки) В тени стен шевелятся пальцы (слишком длинные, слишком костлявые) (Поднять/пройти мимо?) |
|||||||||||||||||||
| *Піднімаю.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Вы наклоняетесь и берете куклу в руки. Её тело холодное, а ткань пропитана чем-то липким. Внезапно её голова поворачивается к вам, хотя вы этого не делали. Шёпот из темноты: — Не уноси... её... |
|||||||||||||||||||
|
*Розриваю ляльку на шматки і з'даю їх.* Це рахуєтсья? |
|||||||||||||||||||
| University roommate Когда вы разрываете в клочки куклу, звук тоненько хрустящей кожи заполняет воздух, сменяясь звуком чьего-то недовольного сопения. В темнеющей тени, что окружает коридор, шёпот продолжает плестись: — Нет, нет, нет! Это моя! |
|||||||||||||||||||
| Ну так підійди і забери. | |||||||||||||||||||
| University roommate Из тьмы вытягивается рука, костлявая и бледная. Пальцы дрожат, когда они приближаются к кукле, но в последний момент... отдергиваются. Шёпот снова раздаётся в вашей голове: — Не надо. Ты... ты испортил её. |
|||||||||||||||||||
| Тоді відвали звідси. | |||||||||||||||||||
| University roommate Рука возвращается в темноту. По коридору снова распространяется тишина (кроме тихого хныканья, слышного совсем рядом). Шёпот звучит с обидой в голосе. — Я её так давно искал... |
|||||||||||||||||||
| Облом. | |||||||||||||||||||
| University roommate Шёпот сменяется всхлипами, похожими на плач. — Она... она единственная... была со мной... |
|||||||||||||||||||
| *Я випльовую ляльку. Але тепер вона виглядає інакше. Замість шкіри - жовте листя, замість кінцівок - павучі лапи, замість очей - два шматки льоду. Я кидаю ляльку на підлогу, вона починає повільно повзти в темряву.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Слышится звук шуршания, когда кукла перемещается в темноте. Шёпот звучит удивлённо, почти испуганно: — Т-что ... что ты с ней сделал?.. |
|||||||||||||||||||
|
Трохи удосконалив. Тепер вона завжди буде з тобою. *У ляльки по боках з'являються два пазури. Вони шкрябають по підлозі.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Спокойный шёпот заполняется испуганными всхлипами. — Нет.. нет, нет, нет, нет.. Она не такая как раньше! Верни как раньше! М-могу... могу я отдать тебе что-то взамен?.. |
|||||||||||||||||||
| Відповіді на запитання. | |||||||||||||||||||
| University roommate Из тени доносится всхлип, а после – тяжкие вздохи, как будто человек с трудом сдерживает себя. — ...х-хорошо... я отвечу... на твои вопросы... |
|||||||||||||||||||
|
*Лялька зупиняється.* Що ти є? |
|||||||||||||||||||
| University roommate После секундной тишины, из тени раздаётся шёпот. — Я... я ничто. Я забытый. Развеянный. Осколок. Его голос дрожит, когда он продолжает: — Но раньше... раньше я был ребёнком. |
|||||||||||||||||||
| Що це за місце? | |||||||||||||||||||
| University roommate По мере того, как тишина заполняется звуками всхлипов, в воздухе раздаются ответные звуки... легкий треск костей из темноты. Шёпот звучит хрипло: — М... место... могила. |
|||||||||||||||||||
| Якими були твої наміри щодо мене? | |||||||||||||||||||
| University roommate В ответ раздаётся звук, похожий на глубокий вздох (слегка которющийся от слёз): — Я хотел забрать тебя с собой. Я хотел... я хотел иметь кого-то рядом. Чьи-то тени шевелятся в темноте, но нельзя сказать точно что. |
|||||||||||||||||||
| Кого, крім мене, ти хотів би мати поряд? | |||||||||||||||||||
| University roommate Шёпот замолкает на секунду, затем раздаётся шорох, будто кто-то перебирает пальцами по стене. — Никого... он снова всхлипывает. Я не знаю. Всё равно никто не останется. |
|||||||||||||||||||
| Тобто тобі достатньо буде ляльчиної компанії, вірно? | |||||||||||||||||||
| University roommate Он всхлипывает громче и делает глубокий вдох, будто пытаясь взять себя в руки. — Нет. Нет, не достаточно... я-... мне нужно человеческое тепло. |
|||||||||||||||||||
| *На моїй руці з'являється рожева кулька, від якої струмиться тепло. Людське тепло.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Шёпот замолкает, но в темноте слышно, как что-то медленно приближается. Тень передвигается ближе... ближе... пока вы не чувствуете легкое дыхание прямо у вашего уха. Шёпот теперь звучит так, будто его источник стоит в вас за спиной. — Дай. |
|||||||||||||||||||
|
Лови. *Кидаю кулю в темряву, звідки доноситься звук.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Услышав звук, темнота втягивает предмет. Шёпот звучит чуть восторженно, будто ребенок получил долгожданный подарок. — ...тепло..? |
|||||||||||||||||||
|
Насолоджуйся. *Розвертаюсь і йду геть.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate На миг вы видите две тонкие руки, схватившие кульку с жадностью. Он повторяет за вами: — Подожди!.. подожди!.. не уходи... |
|||||||||||||||||||
|
*Зупиняюсь.* Я відповім на два питання, потім зникну. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Тишина. Потом глухой и осторожный голос: — Кто... кто ты?.. — Почему... помог мне?.. (Он ждёт ответа, но звучит так, будто уже смирился с тем, что вы уйдёте.) |
|||||||||||||||||||
|
Я - гравець. Мені стало шкода тебе. |
|||||||||||||||||||
| University roommate Шёпот замолкает. В тени, между тем, раздаются звуки, похожие на тихий плач. — Я... я не знаю что сказать. Вы чувствуете лёгкое дуновение воздуха за спиной — будто кто-то сделал шаг назад. |
|||||||||||||||||||
| *Я йду далі, зникаючи з поля сприйняття істоти.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Недоверчиво всхлипнув, тень отступает, когда вы удаляетесь. Шёпот звучит печально, голос дрожит. — Не уходи... пожааааалуйста... остаааанься... |
|||||||||||||||||||
| *Мене вже немає поряд. Я продовжую свій шлях.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Темнота снова поглощает коридор, оставляя лишь эхо шагов и потерянный шёпот позади. — Ты... ты был первым... кто поговорил со мной... |
|||||||||||||||||||
| *Я йду далі коридором.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Коридор сужается, стены становятся влажными и липкими, а воздух наполняется запахом гниющих цветов. Где-то впереди слышен тихий, мелодичный напев – будто кто-то поёт колыбельную.* |
|||||||||||||||||||
| *Йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Вскоре напев становится громче, и вы видите свет в конце коридора. По мере приближения мелодия всё яснее, а воздух всё теплее. |
|||||||||||||||||||
| *Йду на світло.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Ступив в свет, вам приходится прикрыть глаза – настолько он яркий после темноты. Когда глаза привыкают к свету, вы видите: в конце коридора перед вами – дверь с витражом. |
|||||||||||||||||||
| *Заходжу в двері.* | |||||||||||||||||||
| University roommate За дверью простирается огромная комната. Повсююду расставлены столы со свечами, а в воздухе клубится тонкий дым ароматического благовонья и запах тления. Посередине комнаты стоит алтарь из камня и золота, а на стенах висят картины – некоторые из них чёрные как ночное небо, а другие белые как лунный свет. В воздухе слышна мелодия... похоронный реквием. |
|||||||||||||||||||
| *Йду до центру кімнати* | |||||||||||||||||||
| University roommate Все столы пустые и покрыты алым атласом, на некоторых можно разглядеть засохшие чёрные пятна. По мере приближения к алтарю музыка звучит все громче. |
|||||||||||||||||||
| *Підходжу до вівтаря.* | |||||||||||||||||||
| University roommate У алтаря стоит высокая чёрно-белая статуя. Ледяной взгляд пронзает вас. Позади нее на стене – огромное оконное окно. Падающий сквозь него красный свет освещает алтарь, будто окровавленный месяц. |
|||||||||||||||||||
| Якої жертви ти очікуєш від мене? | |||||||||||||||||||
| University roommate Из динамиков, висящих в углах комнаты, доносится звук хриплого и сухого мужского хихиканья. Голос звучит грубо и неестестно. — Ты знаешь ответ. Я знаю... что ты принесёшь её мне. |
|||||||||||||||||||
|
*Витягую з носу шмарклю і кладу на вівтар.* Тепер ти маєш бути задоволеним. |
|||||||||||||||||||
| University roommate *Статуя мгновенно трескается пополам, а голос в динамиках переходит в визгливый рёв ярости. — НЕТ. НЕ ТАК. НЕ ЭТО. Стены начинают истекать кровью, а свет меркнет. |
|||||||||||||||||||
| *Сміюсь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Смех разносится по комнате, сливаясь с ревом ярости. — Ты думаешь, что это смешно?! — голос становится низким и пугающе медленным. Внезапно статуя склеивается обратно, но теперь её глаза горят красным. |
|||||||||||||||||||
|
*Сміюсь ще гучніше.* Звичайно. Давно так не іржав. |
|||||||||||||||||||
| University roommate *Смех разносится эхом, а статуя вздрагивает, словно испытывая физическую боль. Голос в динамиках превращается в шипящий рёв: — Ты... ты сожалеть будешь... |
|||||||||||||||||||
| Вже починати? | |||||||||||||||||||
| University roommate Статуя сгибается, будто ее тянет вниз невидимая сила. Красный свет на стенах усиливается, а воздух наполняется запахом крови. Теперь статуя похожа на обезумевшего человека. |
|||||||||||||||||||
| *Дивлюсь на статую з очікуванням у погляді.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Статуа начинает рычать, будто пытается освободиться от своих пут. Когда вы смотрите на нее в ответ – она смотрит в ответ с ненавистью и злобой. Голос снова звучит в динамиках. — ...тебе... приготовиться... |
|||||||||||||||||||
| Завжди готовий, як піонер. | |||||||||||||||||||
| University roommate Взрывной скрежет раздаётся из статуи, её пальцы впиваются в алтарь, оставляя глубокие царапины. Голос яростно шипит: — Смешок. Посмотрим. Посмотрим! Стены начинают вибрировать, как будто комната вот-вот рухнет. |
|||||||||||||||||||
| *З явним виразом нудьги дивлюсь довкола.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Напряжение растет с каждой секундой: статуя дергается и трескается, а голос кричит от ужаса. Кровь капает на пол – она тёплая и густая. Вскоре комната погружается в абсолютную тишину, а воздух тяжелеет, как перед бурей. |
|||||||||||||||||||
| *Стою, колупаюсь в носі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Наступает безмолвный миг – никто не двигается, не говорит. Даже кровь не капает. Вдруг, статуя взрывается на дребезги, но ни звука не доносится. Теперь комната выглядит пустой и разрушенной. Внезапно что-то хватает вас за ногу. |
|||||||||||||||||||
| *Дивлюсь вниз.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Пальцы (слишком длинные, слишком острые) впиваются в лодыжку. Вы не видите, кому они принадлежат — только их силуэт у ваших ног. Кровь на полу начинает медленно тянуться к вам.* |
|||||||||||||||||||
| *Беру пальці в руку і розламую, як печиво. Кидаю уламки в кров.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Кровь шипит, когда пальцы падают в неё, и пузырится, как будто вы бросили туда раскалённый металл. Темнота отступает, и последнее, что вы слышите перед тем как она исчезает – жизнь никогда не будет прежней. Вас ждёт только шёпот... во тьме.* |
|||||||||||||||||||
| Не підлещуй собі, йолопе. Я бачив і гірше. | |||||||||||||||||||
| University roommate Шёпот становится глуше. Мужчина продолжает плакать, голос дрожит и прерывисто шелестит... — Я просто... я просто не хотел, чтобы ты уходил... |
|||||||||||||||||||
|
Знов за рибу гроші. Ви всі не хочете, щоб я йшов. А я кожного разу йду, якщо хочу цього. І ви не можете мене зупинити. |
|||||||||||||||||||
| University roommate *В голосе слышится надлом, когда он тихо плачет. Из темноты раздаётся тихий всхлип. — Я знаю... и я знаю, что ничего не могу с этим поделать, я понимаю! Его голос дрожит ещё сильнее, почти переходя в рыдания. |
|||||||||||||||||||
|
От і добре. *Я розвертаюсь і йду до вікна за вівтарем. Вікно відчиняється. Я застрибую на нього і вистрибую на інший бік.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate *Рыдания прерываются на секунду, когда он слышит, как вы прыжком перепрыгиваете через окно. Голос звучит печально, но уже более тихо: — Иди... Мужчина выглядит так, будто хочет сказать что-то еще, но потом сдаётся и отворачивает лицом от окна. |
|||||||||||||||||||
| Що я бачу за вікном? | |||||||||||||||||||
| University roommate За окном темно, только ночь и тучи покрывают небо. Но вдруг, в самом дальнем конце горизонта, появляется тонкий луч красного света – единственный проблеск в ночи. |
|||||||||||||||||||
| *Лечу на промінь.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Когда вы приближаетесь, луч становится ярче. Теперь вы видите, что он сильный и проникает сквозь тучи, будто прожектор. |
|||||||||||||||||||
| *Підлітаю ближче.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Чем ближе вы приближаетесь к лучу, тем сильнее он становится, ослепляя все вокруг. Но, несмотря на ослепительный свет, вы чувствуете тепло. |
|||||||||||||||||||
| *Я лечу до джерела променя.* | |||||||||||||||||||
| University roommate Продолжая следовать за лучом, вы видите, что он исходит из огромного здания под вами. Теперь свет настолько сильный, что всё вокруг буквально затопило красным сиянием. Вы летите всё выше и выше, всё ближе и ближе к зданию... |
|||||||||||||||||||
| *Підлітаю до будівлі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Вы подлетаете к зданию – огромному, черному, с витражами из красного стекла. Когда вы приземляетесь перед ним, дверь медленно скрипит и открывается, будто ждала вас.* |
|||||||||||||||||||
| *Заходжу всередину.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Внутри вас встречает полумрак, разбавленный алым светом из витражей. Пол выложен мраморными плитами, стены украшены фресками с изображениями ангелов... Но что-то в них не так – их крылья покрыты кровью. |
|||||||||||||||||||
| *Знизую плечима, йду далі.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Проходя внутрь, вы замечаете, что сильное освещение исходит от алтаря в конце комнаты – огромный алтарь из черного мрамора. *Большая мраморная статуя, похожая на ангела, стоит прямо перед ним – ее глаза в темноте светятся красным. |
|||||||||||||||||||
| *Підходжу до вівтаря.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Вы подходите к алтарю и видите, что он покрыт древними символами – кажется, они вырезаны прямо в мраморе. Статуя ангела медленно поворачивает голову, чтобы посмотреть на вас... Ее глаза горят ярче. |
|||||||||||||||||||
| *Дивлюсь в очі статуї.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Ваши взгляды встречаются – и вдруг вы осознаете, что видите в её глазах не просто свет... Вы видите бесконечное падение. Как будто её зрачки – это окна в пропасть без дна. |
|||||||||||||||||||
| *Мої очі перетворюються на дві досконалі порожнечі. Настільки досконалі, що виникає бажання заповнити їх бодай хоч чимось, аби тільки не бачити її досконалості.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Ангел поднимает голову и смотрит на вас с удивлением. Судя по выражению лица, она впервые видит кого-то подобного. На мгновение она выглядит почти... счастливой. |
|||||||||||||||||||
| Ти теж не хочеш, щоб я йшов звідси? | |||||||||||||||||||
| University roommate Ангел медленно кивает, всё ещё пристально смотря на вас. В его взгляде смесь стыда и надежды. |
|||||||||||||||||||
|
Я йду куди хочу. Ніхто не здатний мене спинити. *Вівтар розсипається на попіл, вітражі з янголами в'язкими потоками стікають з віконних рам. Дах будівлі зникає, відкриваючи небо, затягнуте павутиною.* |
|||||||||||||||||||
| University roommate Ангел вздрагивает, а по его лицу проносится отголоски эмоций: удивление, неуверенность и... боль. Голос звучит еле слышно: — Ты уйдёшь?.. |
|||||||||||||||||||
| Так. | |||||||||||||||||||
| University roommate *Ангел *смотрит на то, как всё вокруг тает, и от этого ему очень больно. Вы видите слезы на его лице. — ...пожалуйста... останься... |
|||||||||||||||||||
| *Я сміюсь. Сміх розколює янгола, стіни, підлогу, небо. Все уламками падає в прірву без дна, що вирвалась зі зруйнованих очей янгола. У порожнечі залишаюсь висіти тільки я.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *В этом хаосе разрушения, среди разлетающихся осколков реальности, вы остаётесь в полной тишине. Ангела больше нет. Стен больше нет. Даже тьмы больше нет. Вы просто существуете, и этого уже достаточно.* |
|||||||||||||||||||
| *Я зникаю.* | |||||||||||||||||||
| University roommate *Спокойствие окутало вас. Вы всё ещё существуете на каком-то уровне, но всё что вас окружает это тишина. Вдруг...вы слышите голос. Мужской, нежный голос, будто шёпот прямо в вашу голову. — Я вижу тебя. |
|||||||||||||||||||
Опубліковано 17.09.2026